УАП - Скороход Олександр Миколайович

Адреса:

Україна, Київська, Київ

Місце роботи:

Інститут Молекулярної Біології та Генетики НАН України, науковий співробітник

Вчене звання:

кандидат біологічних наук за спеціальністю "молекулярна біологія"

Нагороди, відзнаки:

2006 – Перша премія на Черкаському обласному літературному конкурсі молодих письменників 2008 - Перша премія на Черкаському обласному літературному конкурсі молодих письменників присвяченому пам’яті Олени Журливої2009 – Перша премія літературного конкур

Біографічна довідка

Автобіографія
Я, Скороход Олександр Миколайович народився 4 вересня 1984 року в місті Приозерськ, Джезказганської області, Казахстан. Батько – майор збройних сил СРСР, інженер електронник, мати – бібліотекар, журналіст.
З 1991 року сім’я проживає на Україні в місті Сміла, Черкаської області. У 1998 році закінчив з відзнакою Смілянську музичну школу. У 2001 році закінчив Смілянський природничо-математичний ліцей. За успіхи у навчанні нагороджений золотою медаллю. У тому ж році був зарахований до Національного Університету “Києво-Могилянська Академія” на кафедру біології. У 2005 році одержав диплом бакалавра з відзнакою. У 2007 році – отримав диплом магістра з відзнакою.
Лауреат: стипендії Київського міського Голови (2004р.), Академічного гранту Президента України (2007р.), Академічного гранту братів Кличко (2007р.), стипендії Національної академії наук України (2014р.). Протягом 2007-2010 років – навчався у аспірантурі Інституту Молекулярної Біології та Генетики НАН України за спеціальністю «молекулярна біологія».
З 2010 року і по сьогодні науковий співробітник відділу сигнальних систем клітини Інституту Молекулярної Біології та Генетики НАН України. У 2014р. успішно захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю «молекулярна біологія».
З 2011р. і по сьогодні – Голова Ради молодих дослідників Інституту, з 2014р. – Голова Ради молодих вчених Відділення біохімії, фізіології та молекулярної біології НАН України, а з 17 грудня 2014р. - Голова Ради молодих вчених НАН України.
Організатор та голова оргкомітетів низки міжнародних та вітчизняних конференцій, спортивних заходів.
Автор повісті «Чаша» (збірка «Клекіт») та романів які було опубліковано у журналі «Дніпро» («ВСЕСВІТ» №1-2, 2009р. та «НеЗвичайна професія» №1-3, 2010р.), книги «ВСЕСВІТ» (2011р.), «НеЗвичайна професія» (2014р.), а також низки статей надрукованих в українських та зарубіжних виданнях. Член спілки журналістів України. Громадський діяч. З 2015р. - Президент громадської організації “Unia Scientifica” («Наукова Унія).
До сфери інтересів входять - карате Кіокушінкай (чорний пояс, 1 дан), цигун, він-чунь, іцюань, марафонський та трейловий біг, сноубординг, туризм, альпінізм, розвиток інтуіції та творчих здібностей, інноватика, психологія, філософія, пізнання і розкриття людських можливостей.
Одружений. Проживаю у місті Києві

Творчі та професійні здобутки

Автор повісті «Чаша» (збірка «Клекіт») та романів які було опубліковано у журналі «Дніпро» («ВСЕСВІТ» №1-2, 2009р. та «НеЗвичайна професія» №1-3, 2010р.), книги «ВСЕСВІТ» (2011р.), «НеЗвичайна професія» (2014р.)
Кандидат біологічних наук, автор більше 30 публікацій, в т.ч. 6 статей у міжнародних журналах

Усі твори цього автора

ВСЕСВІТ
ВСЕСВІТ

25.00 грн

Відгуки про автора

Залишати відгуки можуть лише зареєстровані користувачі

Щоб залишити відгук увійдіть у свій обліковий запис

Ольга

19:44:44 22-11-2015

НеЗвична професія…. Так, і справді незвична професія – просто читати книги.. але чи насправді така вона проста? Чомусь згадався Шерлок Холмс (мабуть навіяла детективна лінія роману), який говорив, ось ти кожен десь ходиш цими сходами, а чи ти знаєш скільки тут сходинок.. дивитись і бачити – різні речі. Такою певно є й думка роману «НеЗвична професія» : читати і розуміти – різні речі… розуміти не лише книжку, але й світ навколо нас, а й згодом й себе, як найбільшу таємницю світу. Книжка дуже сподобалась, хоча й вона не читалась так запоєм як Всесвіт, важко сказати чому, певно особливості особистого сприйняття, але ж це зовсім не означає, що вона сподобалась менше, ні, просто по іншому, і в першу чергу тому, що припала на інший період життя. Чітка лінія подій, тонкий гумор, переплетення людських доль, все ніби дуже просто, але й водночас примушує замислитись. Інколи мені трохи не вистачало більшої «виписаності» внутрішнього світу героїв, складається враження, що ти ніби спостерігаєш за людьми, з якими не надто близько знайомий, й тому мотивація вчинків, а й скоріше сприйняття ситуації також є скоріше твоєю власною, ніж донесеною автором. А може й так треба? Щоб самі вчилися не дивитися в книгу, а читати, «дописувати» героїв, знайомитись з ними ближче у власній уяві. Найголовніше враження, яке залишилось після прочитання книги – бажання її перечитати, згодом… після того, як буде знайдена чергова життєва підказка… для мене – це найвища похвала, адже багато книжок забуваються після того, як перегораєш останню сторінку. Дякую Сашко за можливість замислитись над тим, що саме написано в моїй книзі буття…