УАП - Сергій Пантюк: "Фестиваль стартує під гаслом "Віршень" об’єднує міста" і відбудеться у Києві та Кам’янці-Подільському. А далі – мандри Україною!"

Сергій Пантюк:

Напередодні поетично-музичного фестивалю "Віршень" зустрілися з його організатором – письменником, видавцем, громадським діячем Сергієм Пантюком. Він повідомив новини про фестиваль. Про все – у цьому інтерв’ю.

 

- Скільки років виповнюється фестивалю "Віршень"?

 

- Це буде 22-ий фестиваль. Він проходить 22-ий рік поспіль. Для людини – це молодість, а для фестивалю – мабуть, зрілість. Коли озираюся, дивуюся: скільки талановитих, яскравих, неординарних людей виступило на його сцені! Кожен, хто хоч раз занурився у "віршневу" ауру, несе її у своє місто чи село, у мистецьке оточення, у свою родину. А це поступово розширює важливий для нас духовний простір. Український простір!

 

- Чи розвивається українське слово, а чи пасує перед митцями минулих років?

 

- Коли все починалося далекого 1996 року, передчував: випадкових людей на фестивалі не буде. І не помилився. Всі учасники першого фесту – ще не "Віршня", він тоді називався "Під знаком Водолія",– це сьогодні письменники першого ряду. Іван Андрусяк, Юрій Бедрик, Михайло Бриних, Сергій Жадан, Василь Кожелянко, Андрій Кокотюха – хто не чув сьогодні цих імен?

 

Фестиваль відкриває яскраві імена. Переконаний, що наймолодші учасники, яких я вишукую по всіх усюдах і запрошую на "Віршень", за декілька років стануть відомими.

 

Різниця між учасниками може бути в ідейній чи естетичній царині, але всі вони обдаровані й перспективні. Українське слово розвивається в усіх напрямках. Це радує.

 

- Організаційні питання нелегкі. Творча подія потребує важкої підготовки і підтримки. Не виникало бажання залишити все в учора? Що надихає на продовження "Віршня"? Які проблеми є в організації?

 

- Двічі я пережив періоди, коли тривалі проекти стають тягарем. Сім років тому оголосив, що "Віршень" припиняє існування. Ідея вичерпалася, і 15-ий стане останнім… На мене посипалися докори та відмовляння, першочергово, від друзів і колег. Зрозумів: фестиваль існує окремо від мене і вбивати його я не маю права.

 

Те саме повторилося в 2014-ому, коли ми присвячували багато часу війні… Але друзі наполягли: а хіба розвиток нашої культури не є частиною війни? І ми зробили благодійний захід. Саме тоді виникла ідея волонтерського підпроекту "Рядки з передової". Без нього "Віршень" тепер не обійдеться до остаточної нашої перемоги: підтримуємо письменників, долю яких опалила війна.

 

Якби все давалося легко, то й працювати було б нецікаво. Цього року виникла інша проблема: постійні добродії фестивалю не змогли підтримати нас фінансово. Щоб фестиваль відбувся, мені доводиться колядувати у Фейсбук-спільноті. І добрі люди відгукуються. На сьогодні вже зібрано 6030 гривень, це більше третини загальної потреби. Тож звертаюся до читачів цього сайту: якщо є бажання допомогти фестивалю – моя картка 5168 7456 0047 4685, Пантюк Сергій Дмитрович. Кожну суму, яка надійшла, фіксую на сторінці Фейсбук.

 

- Цікавими фестивальними моментами попередніх років поділитеся?

 

- На фестивалі основне – це творче та неформальне спілкування. Митці – народ позитивно авантюрний, тому без курйозів не буває. На одному з фестивалів ми робили фуршет "ностальжі": стіл студентів кінця 80-х – початку 90-х років. Багато сала, цибуля, квашена капуста, чорний хліб, "братська могила" – кілька в томаті, картопля в мундирах... Все це – на розстелених газетах того часу. А на куті стола створили "Куточок комуніста": батон, пачка масла і бляшанка червоної ікри. Спочатку всі зневажливо ставилися до "комуністичних" страв. Аж раптом на хвилину зникло світло. Коли знову з’явилося, "Куточок комуніста" був порожній… Досі загадка, хто причепив ноги тій ікрі з маслом.

 

- Чи планували видати збірку спогадів про "Віршень"?

 

- Чудова ідея! Думаю над цим. Як і про "Поетичну антологію "Віршня", до якої увійшло б хоча би по два-три вірші кожного учасника. Для таких проектів потрібні тиша і спокій, а їх у мене немає. Як Бог дасть до старості дожити, впорядкую.

 

Про сумне. У 2017 році наша спільнота зазнала важкої втрати – помер учасник попередніх фестивалів, відомий бард, поет, музикант, організатор Всеукраїнського фестивалю авторської пісні та співаної поезії "Срібна підкова" Андрій Саєнко. Ми були не лише друзями і кумами, а й співавторами. Андрій написав на мої слова десь 30 пісень. Найвідоміші – "Арій прощається" та "Місто без парасолі". У 2018-ому ми згадаємо Андрія на "Віршні", а 28 лютого у Львові відбудеться вечір його пам’яті…

 

- Як пройде фестиваль у 2018 році?

 

- Цього року стартуємо під гаслом "Віршень" об’єднує міста". Фестиваль відбудеться 10 лютого у Києві, у видавництві "Смолоскип", на вулиці Межигірській, 21. А 14-15 лютого – в Камянці-Подільському, у залі "Рейкарца", що на вулиці Старобульварній, 2.

 

У планах – відновлення формату "Мандрівний "Віршень". Вже скажу, що першою у черзі – Чернігівщина.

 

Цього року співпрацюємо з кам’янець-подільським кіноклубом "АтмоСфера". Вони виготовлять візуальну рекламу фестивалю, проведуть 14 лютого в кінотеатрі "Сінема" показ художнього фільму "ТойХтоПройшовКрізьВогонь". Також організують екскурсію місцями зйомок фільму.

 

На фестивалі буде "Щедрий горщик" – закликаю всіх учасників принести з собою будь-яку страву, але до останнього тримати її в таємниці. Потім буде  багато сюрпризів... І "Кров ворожа" не почуватиме себе такою самотньою :)

 

Будуть презентації книжок, пісень, нових творів і нових цікавих авторів.

 

- Хто може стати учасником фестивалю "Віршень-2018"?

 

- Талановиті поети, барди та акустичні гурти, які хочуть поринути у творчу і теплу атмосферу. Впевнений – у нас все вдасться! "Віршнюймо", друзі, бо ми того варті!

 

Розмовляла Тетяна Череп-Пероганич

Источник: http://book-ua.net/