УАП - octo carmen (віршування в окупації)

Інформація про автора

octo carmen (віршування в окупації)

 

 

1.

не втішай себе мрями

кращих своїх сподівань -

розклади краще долю свою

в сьогоденні у тлінні на дні,

у яких вже немає

подовження у майбуття

і минулого теж...

2.

сам на сам,

із собою самим,

наодинці,

загнаний в кут

переліч всі роки,

що життям у сяянні світу було,

ось під небом оцим,

з якого спадало

частіше каміння під ноги тобі,

трохи снігу, дощів

і нестерпних літніх спекот і жаги...

 

3.

чи було там кохання?..о, ні!

там все більше зневага,

погорда,

сарказм,

цмнічне блазенство,

витівка,

фарс

і огида гидка -

споглядання єхидних гримас у істот,

що свткують веселі свята

урочистим ходінням у марші

немов у німому кіні...

 

4.

не дивись,

відведи краще погляд убік,

де лежить уже вбитою мить -

там на згадку про неї шумить,

шурхотить ковила небесам,

у безмірних висотах яких

кружляє у колах чекань

чорний гайворон-птах

...чи то гава?..

...а, може, в просторах надземних

там грач?...

 

5.

у розбурханих травах

почуєш притишений спів цвіркуна

і... -

пригадаєш метілі в морозній зимі

невгамовний вертлявий танок,

а ще (мов відлунням!) -

як краплі дощу

збігають по арфових струнах

у пісні без слів

ти почуєш... -

ти почуєш красу у мелодіях дивних природи,

у порухах, в шумі трави,

передзвони снігів в снігопаді у світі,

який увела за собою та мить...

 

6.

зазирни в окуляр,

своїм оком поглянь крізь лінзи холодні

в калейдоскопічне життя -

там клубком переплутаним

скручений часом твій шлях

і мигтіння облич,

і жестів,

і тіл розфарбованих фарбами

жовтогарячорожевочервоних світань,

там у правді брехня

і брехня отруєна в правді,

там вічність як мить

і мить незмінна у дні,

який суєтний у клекотінні бурхливих століть

...там стогне у тлінні хаос...

 

7.

коли сонце впаде,

або хмари важкі

поглинуті будуть,

зникнуть в пітьмі -

тоді буде тобі все одно

і за мить довговічніший і нерухомий

лежатимеш тихий,

а поруч сумний

чорний птах охоронцем і ти

наодинці з собою самим,

сам на сам з безпросвітною тьмою

мов привід сліпоглухонімий

замурований в кут,

у безвихідь буття,

у якому нема сьогодення,

майбутнього теж...

 

8.

наче повівом

протяг торкнеться до скронь -

так бажання прийде

розламати,

розбити,

ущент розтрощити,

розвіяти примхи фантазій і диких уяв

і забитися в кут,

рахувати на пальцях слова,

які викинеш в ніч

з божевільним поглядом

в спокій і тишу руїн... -

сподівання твої там і мрії...

 

Відгуки до допису

Залишати відгуки можуть лише зареєстровані користувачі

Щоб залишити відгук увійдіть у свій обліковий запис