УАП - ніч міста (з "віршування в окупації")

Інформація про автора

ніч міста (з "віршування в окупації")

1.

хоч відкрий заплющуй очі -

не настане ранок дня,

не почуєш вітру в вітах,

біг стрімкий в степу коня,

ані свисту шаблі, пісні,

ні пташиний помах крил,

ані шурхіт полиновий -

лише дим незримий й пил.

 

там, за гранню, за межею

де кінець, де тьмуща тьма

й не звідкіль в нікуди тьмяно

зорь обманно блима жмак -

наче хтось іде, трима їх

у прозорім гаманці,

перевальцем світ хитає,

час стискаючи в руці.

 

і стривожений здіймешся

вспреч знемозі, втраті сил -

кинеш в темряву безмажжя,

в ніч свій крик у небосхил.

а у відповідь лунає

стовідлунний стогін твій

наче пурхання комахи,

наче порух довгих вій,

 

наче хтось тобі аорту

простромив й крутнув кинджал

і не кров, а тьма поллялась

мов трутизна з леза жал -

і приречений впадеш ти,

зором бачиш власний скон,

моря шторму спад на стелю,

змії падають з вікон,

 

трусить двері на завісах

буревій німий у злі,

в кут з кута несамовито

птахи б"ються у петлі,

на підлозі мармуровій

скалки гострі, бите скло,

тінню в полисках якого

стлілий ти в пітьмі на тло...

 

...збуде кволий промінь ранку

твій вже згублений цей день,

встанеш,

звариш собі кави.

дим затягнеш до легень,

запаливши сигарету,

і задуриш мозок свій

чи то спогадом,

чи словом

відзеркалених

надій...

 

2.

а на вулицях міста дрімає сторожко знеможена ніч.

у місті, що звикло до злиднів і до війни.

у місті де мешканцям мізки промиті геть чисто і вимиті пріч

і окупанти кремлівські й місцеві, свої пацани

наркоманять і п"ють,бо не знають навіщо іще вони тут -

бо явився їм глюк: із яйцями прутень мов спрут,

шпигуни із якого повз них їм у тил намагались вповзти.

у цю ніч ледь притомну утомлену болем на смерть

бандюки  роздраконені з учту вчинили в істериці ор і бешкет,

гвалтують, вбивають, грабують й накраденим вщерть

пакують вагони, авта і за це їх похвалить кремлівський миршавий "шкет",

паханом чи то богом якого звели собі москалі.

і від ласки такої розстрілюють все що ворушиться з дул і стволів

бандюки і засра...засланці кремлівські, розчулені що аж до сопель і сліз

і чекають походу додому поміж рюкзаків, лантухів і валіз -

бо ж обіцяно їм нагороди, медальки, чини і за вбивства платня,

втаємничена слава в житті до останнього дня.

заляпані кров"ю, у кіптяві спалених хат і у пилу руїн

вантажівок чекають, які їх звезуть в паханат...

а на вулицях міста дрімає сторожко знеможена ніч.

у місті, що звикло до злиднів і до війни,

гвалтувань, мародерства, до злих і байдужих облич,

до безлюдних зруйнованих сел у степу... -

ніч у місті ледь диха, не може поринути в сни,

щоб завершити день

у катівнях

терора

добу...

Відгуки до допису

Залишати відгуки можуть лише зареєстровані користувачі

Щоб залишити відгук увійдіть у свій обліковий запис