УАП - ...нащо?.. (з "віршування в окупації")

Інформація про автора

чути часті стуки дощу краплинні... -

то з неба сірого сіє холодна імжа.

нидіє, ниє мерзло в осені днина,

томно почиє в утомі з нудьги душа.

а вітер рвучкий за порогом

грюка настирно,

аж двері хита!

і дарма що туман там,

болото,

проймає сльота -

чується вітер у передзвонах увесь

і веселодзвонно святковий у брязкольцях.

і раптом спадає маска байдужості з твого лиця

й забуваєш, що за душею у тебе ні грОша, ані грошА,

що ти у біді,

в окупації,

ти як ошара з ошар... -

відчиняєш двері шпарко й нервово назустріч із майбуттям

і ураз проймає тебе всього

холод буденності сього дня

ворожий і крижаний.

відсахнешся,

хитнешся збентежений,

гупнеш дверима

з відчаю злий

і пригорнешся, втрапиш в обійми байдужості знов,

під лагідну ласку сонної втоми, томності, лінощів

і у затишку теплому зириш як там,

на подвір"ї,

б"ються у краплі дощі

і як мрії,

надії на майбуття

краплинно сповзають по шклу,

малюють і пишуть щось повіддю там,

сплітаються дулями у вузлу... -

перехрестиш тричі вікно і себе заразом,

сплюнеш тричі через плече,

пробелькотиш молитву якусь

в цей із ліні міраж, що мов сон,

у якому мов жах азіатообличний москаль

матюками із дулі рече.

- цур мене, пек!.. - прошепочеш,

наллєш оковитої в склянку,

хильнеш її натще.

лише потім себе запитаєш - ...для чого?..з якого?..і нащо?..

Відгуки до допису

Залишати відгуки можуть лише зареєстровані користувачі

Щоб залишити відгук увійдіть у свій обліковий запис