УАП - Літературний паркан

Олег Погинайко (Світлий)Користувач

  ЩАСТЯ, КОЛИ ТЕБЕ РОЗУМІЮТЬ   Того теплого травневого вечора, стоячи серед своїх однокласників на святі останнього дзвоника, я навіть не думала про те, що мої мрії і плани вже через три місяці після закінчення школи ніколи можуть ніколи не здійснитися. Навіть, якби хтось повідомив про це завчасно або застеріг – не повірила б. Тепер подумки озираючись у…

Олег Погинайко (Світлий)Користувач

МРІЇ СПРАВДЖУЮТЬСЯ НА РІЗДВО   Сергій не був особливим хлопцем, але своїм спокійним характером, старанним ставленням до праці й навчання, відрізнявся від дітей, з якими ріс і виховувся в інтернаті. Він ніколи не прохав керівників закладу розшукати рідних батьків; у душі сподівався, що можливо, колись вони таки знайдуться, або ж хтось один із них, наприклад, тато, який востаннє відвідав його і…

Олег Погинайко (Світлий)Користувач

НАДІЯ, ЯКА НІКОЛИ НЕ ЗНИКАЄ    Галина ніколи не скаржилася на здоров’я. Та останніми днями, якась хвороба безжалісно почала знищувати його. Боліла, здавалося, кожна клітина тіла. Нові теми уроків учням пояснювала сидячи, а коли вони виконували письмові завдання, крадькома запивала водою жменю пігулок. Вони лише на декілька хвилин притуплювали біль, а потім знову доводилося повертатися…

Олег Погинайко (Світлий)Користувач

ЛЮБИТИ НЕ ПЕРЕСТАЮЧИ   Прокинувшись після важкої безсонної ночі, Майя довго не хотіла розплющувати очі. За вікном був осінній день, стрілки годинника показували не восьму і не дев’яту. Однак потрібно було вставати. Об одинадцятій її чекали в суді, повістку на засідання якого у справі «Розлучення» отримала ще у п’ятницю. Боліла голова, серце у грудях шаленіло від учорашнього…

Олег Погинайко (Світлий)Користувач

    ЛЕГКО БУТИ ЩАСЛИВИМИ   Світлана знала: рано чи пізно, цей день мав прийти в її життя, але вона, все одно продовжувала надіятися: може таки здійсниться її мрія – завагітніти, а за дев’ять місяців народити Мар’яну спільну із ним дитину. Та Бог, в Якого вірила, чомусь не поспішав, візити до лікарень, невтішні прогнози лікарів, щоразу руйнували мрію і надію, і саму…

Олег Погинайко (Світлий)Користувач

КАНІКУЛИ ОЛЕСЯ   У день, в який Олесь з’явився на вулиці нашого села, я зрозумів: сумувати цього літа, знову не прийдеться нікому. Тринадцятирічний хлопець, аж горів бажанням, якнайшвидше продовжити своє веселе, безтурботне життя в домівці свого дідуся, до якого поспішав на канікули. Серед усього люду, який т зібрався в черзі за хлібом біля магазину, його, радо зустріли тільки молодші від…

Олег Погинайко (Світлий)Користувач

  ЕСЕМЕСКА ЩАСТЯ    Побачення того вечора так  не відбулося. Він навіть і не здогадався зателефонувати. А вона, прочекавши його впродовж двох годин, так і пішла додому, нічого не знаючи. Дорогою вкотре намагалася на мобільному набрати його номер, але той був далі відімкнений. Жіночий голос оператора, ніби насміхаючись усе повторював: «Абонент, поза зоною досяжності. Зателефонуйте…

Олег Погинайко (Світлий)Користувач

ГАЛАССВІТ   1.    Богданчик був єдиною дитиною у своєї матусі. Батька ніколи не знав і не бачив, бо той помер, коли його ще не було на світі. Отак і ріс, зігрітий любов’ю рідної неньки. Можливо, це й спонукало хлопця до пустощів: то шибку в шкільному вікні розіб’є, то стільці для вчителів крейдяним порошком намастить, то голубів чи гусей у сусідів лякає, то……

Олег Погинайко (Світлий)Користувач

А СЕРЦЕ ВІДЧУВАЛО…   Скільки Ніна пам’ятала: ніколи не вважала себебідною. Навіть коли жила з батьками в селі, ні в чому не мала потреби. Хіба що не раз мріяла вийти заміж за хлопця-красеня, та жити з ним у місті. Так і сталось, але з роками. До того часу боялася назавжди залишиться в дівках, а на старість – піти в монастир. Савелій виявився тим чоловіком, який урятував її…

Олександр ГладуновБукініст

Знімальна група ТРК Ритм побувала на Форумі електронної книги. Дякуємо за оперативність! https://www.youtube.com/watch?v=0CeIVlZClWg Багато подій форуму лишилися поза рамками новинного формату телесюжету. Але ми їх обв'язково викладемо на нашому порталі. І буктрейлер книги переможця конкурсу "Коронація слова" Оршулі Фариняк «Айхо, або Подорож до початку», і анонос Міжнародного рівненського…

Володимир СелезньовБукініст

С одной главой и содержанием книги "Как защищать свои права жильца" можно ознакомиться здесь http://www.calameo.com/read/0045287141438ca6cda45 Приобрести книгу в электронном виде можно на Украинском авторском портале в разделе "Прикладная литература"

Ілля Фурман https://vk.com/furmaniКористувач

ПольотиБезкрилим прагнув висоти дістати,Та загубився серед власних хмар.Ламаючи дощів холодні ґрати,Так і не помітив де світив ліхтар.Повторно падав у глибоке небо І задихався від нестачі кисню.Фальшивий чув пташиний щебет,Хоча й нагадував солодку пісню.Лиш наяву ми боїмось літати,Лише у мріях ми не такі.Та ризикуючи зазнати втрати, Знов безпілотними кидаєм літаки /І важко вгору вибиратись…

Яна ПризКористувач

Кожен бачить те, що хоче бачити,Кожен чує те, що хоче чути.Для багатьох все пробачено,Для багатьох забуто. Кожен живе як хоче,Кожен має свій простір.Для одного життя втрачено,Для когось набуто.Кожен шліфує минуле,Кожен малює майбутнє,Я ж - володію словом,воно - моя сутність.

Яна ПризКористувач

Буденність. Дощ. Самотність. Чай. Перехожі. Сум. Печаль. Ранок. Вечір. Ніч. Кава. Книга. Спогад. Злість. Запитання. Відповідь. Телефон. Розмова. Ти і Я - основа. Вони - перепона. Ти і Я - життя. Люди навколо - гра. Ти і Я - почуття. Ми - каяття. Момент кохання. Ти і Я.кадр, епізод. Я - актриса. Ти - актор.

Марія КарпецьКористувач

Почорніли легені від диму, Задихнулись у вирі бажань. Де ж знайти свою перспективу? Не збагнути цього на жаль.   Не відчути терпкими устами, Не проникнути вглиб сердець. Не загладити всього листами Я не хочу,щоб це був кінець...

Яна ПризКористувач

Монітор гасне від втоми,Клавіатура у розпачі,В неї стрес.Пальці готові послати до чорта,Наш з тобою регрес.Головний мозок в стані коми,До серця ще продовжують надходити дози.Ми ж  з тобою у стані розмови,(Чи розмови вже зайві, потрібні промови?!)Сусіди потерпають від наших динамиків,Знають весь наш плей-лист,У нас, лиш з тобою, чергова вечірня розмова,Ідилія (агресія, у душі крик)....

Яна ПризКористувач

Дискусія на тему "втрата",візуалізація самотності й печалі,контраст свідомості й душі,зіграв з письменником у раллі.Дописувач в прострації,там муза його тіла,зворотні поклики буттяпіднімуть враз йому вітрила.Відправивши в безмежність корабель,маяк світив йому не довго,причал зруйновано дощем,дописувач у комі.

Яна ПризКористувач

про них написаний роман.її порівнюють з туманом,його з дощем і холодом осіннім.автор пригніченим писав,вкладаючи у них останні сили.не спав ночей, а день він не сприймав,дрімав, чекав та мріяв,але, на жаль, лиш на словах діяв,не жив,він існував.не знав життя за межами кімнати,за межами своєї оболонки втрати,він дні останні рахував,вночі писав й писав,усю біль зради у рядках він виливав.його душа вже…

Марія КарпецьКористувач

Вже не вирватись із полону З меж сталевої,уявної клітки.  Я намацую двері долонями, Шукаю там вказівні мітки.   Та ні міток,ні знаків нема тут, Лиш міцні металеві прути. Забиваюсь невпинно в глухий кут, Я не в силі тебе віднайти...  

Лорамі Користувач

у моїй провінції люди мають по кілька імендля того, щоб вдаватикогось іншоговростаючи у свої землівиглядаючи з-за вікнау власний городвсе стають важчимимов вишнілюди тут мов зимові яблукакиснуть у темних погребаххворіють тими ж самими застудамисповідаютьсяу довгих похмурих чергахсподіваютьсяна літні благі дощіщоб помирати у ті погожі дніщоб копалась могила набагато легшеЛорамі (с.)

Марія КарпецьКористувач

Я вивчаю тебе як найпотаємніший шифр Крок за кроком,рядок за рядком й так без меж. Наче ящик Пандори,який боюся відкрити Відчуваючи щохвилини,ніби за мною хтось стежить.   Відриваючи погляд,шукаючи бажану постать Я вдаюсь маневрів,розширюю кругозір. Все даремно,цих пошуків з мене вже вдосталь, В твоїй плоті живе ніким неконтрольований звір.

Ілля Фурман https://vk.com/furmaniКористувач

Твои мечты разлетелись как птицы в небесах.С чужим в другой постели - разъедает страх.Забыла его имя, забыла номер телефона,Но все же он не просто так знакомый.При встрече прячешь глаза в пол. Ждешь отдачи.Зачем ты дома плачешь? Разве нельзя иначе?Ведь все могло быть по-другому, запятая, точка,Продолжаешь дальше:Delete совместные фотки с телефона,При заказе две текилы, в добавку рома.И без сознания…

Лорамі Користувач

рівно в десять ранку крізь бельгійські нетрі магістралівочевидно із південно - східного напрямку трохи за вітромдещо від втомивін на своєму старому фордікрізь мусони європейського пилу дорігщосили щодуху гнав у свою стару Європуколи б не румунські селаколи б не гірські переваликоли б не смугла шкіра словянських душколи б не його попутні пасажири із золотими зубамиколи б не біґборди із польською газонокосаркоюта…

Van' Shan'Користувач

І якщо мені хтось скаже, що душі немає,Що магії не існує, а люди пішли від мавп,Що кохання - це міф,а ліс вночі не співає,І це просто вітер, а нЕ диво-шепіт трав.Я мовчки піду.Я не стану нічого казати,Я просто не хочу нічого нікому доводити,Бо їм треба лише аргументи і факти,Ті факти я запросто можу на нуль помножити!Ви можете сміло сказати, що це бридня,Що я просто мале дитя, сліпо вірю в казкИ..Та,…

Михайло НевідомськийКористувач

Я бачив сон, в якому ми дерева,Тримаємось гілками за минуле,Ми поруч, та не ніколи не знайдемось,І не згадаєш ти усе, чого не було...У кожного свій корінь непритомний,І написи ножами на поверхні,Скидає хвора осінь наші листя,Ми мріємо – весна нам їх поверне.Дерева ми, на жаль лише дерева,Під звуки бензопил лягаймо спати,І твій листок упав мені на гілку,Ми мовчимо, не знаєм, що сказати.Навколо…

Лорамі Користувач

говорив про пости і прощі через її тіловигнуті ребра і нагріту кровспальні райони і холодне лікарняне ліжкоскляні очі її будніві все те, що вона піднялавідростила під собоюбудувало її весняні погромиростило її хвоюза її холодним заднім вікномде зустрічались вітри і зубожіли осики.він не змовкав у якомусь забутому богом кафедорогою до Саули, а далі на Ґорич у села старої Словакії,звідки хіба що мрійники…

Лорамі Користувач

ті, хто були з тобою у школіті малі за тебе і не дужезатягуються як їхні батькибіля знайомого їм магазину.кладуть руки на бедро такяк їх батькиніби щоразу перед сном вчили ці позибачили себе в снахдумали, як це бути дорослим.люди маленького поселенняпровінція моїх ранніх років.залишивши. забувши.люди із такими ж дірами в душі що й дороги.їхні тут жінки тримаються домашнього вогнищаі своїх старих батьківніби…

Лорамі Користувач

....хмари мов гамівні сорочкинад неспокійним вітряним Берліномі залишені чайові на столику знадворувона притиснулась щоб може сховатисьу моє осіннє холодне пальтоабо може востаннє глянути вбікяк я нюхаю повітря і неспокійним поглядомпрощаюся з деревами на Мюніц штрассе.Лорамі

Лорамі Користувач

коли світло не світить в тунелія зберігаю спокійтак що він крихтами падає на повікивтомою осідає на рукина перехресті Шота Руставелі.коли світло не світить в тунелія збергіаю спокій.поки зберігаю пам'ятьпоки пам'ять 4 гігабайтидля фото із твоїм обличчямоголеним торсомти на деревічи з рюкзаком за плечима.Лорамі

Тата НеслухнянаКористувач

С непростительным (хотя нет, простительным) опозданием дошли руки до Евровидения и всей сопровождающей шумихи. И вот, имею я сказать: не стоит добивать Сансэя. Мог бы Запорожец представлять Украину на конкурсе? Конечно нет, я считаю. Поскольку алогичный фарс – отправлять от имени страны артиста, курсирующего Крымом, параллельно требуя от ЕС суровых мер касательно посещающих оккупированные территории.…