УАП - Літературний паркан

Яна ПризКористувач

у полоні натовпу втрачаєш свою сутність,у полоні натовпу ти загубив себе,і шукати вже не хочеться,вже все не те, ніщо не цікавить тебе,окрім тих днів,поверніть назад мене.в кімнаті самотній сірій сирій,згниваєш поволі,чекаєш останній прибій,усе, досить, відбій.виснажуючись спогадами,щоразу засинаєш,ніхто і не потрібен, знаєш,поволі лежиш і догораєш,тлієш, чекаєш,а дзвінок не надходить,поволі…

Яна ПризКористувач

Навколо бруду голові, в думках,бруд у тобі,він в'ївся, ним керує страх,зриває дах,вічний крах,вибух,спалах,ніч,Аллах.Навколо тіні,люди- свині,усі винні,хоча з вигляду і безневинні,актори сильні,вільні.Навколо фальшиві слова,які говорим кожного дня,"люблю", "більше не буду", "не відпущу","чекатиму", "не питиму", ""усе прощу".Навколо світає,усе оживає,усе рухається, кудись поспішає,хтось чекає,а…

Яна ПризКористувач

відчайдушні, у пошуках сенсу,жалкі, через дурнувату відстань,стомлені очікуваннями,які тривають без ліку.кілометри, години, хвилини,дороги, міста і будинки,розділяють багатьох квартири,розділяють багатьох мірки.нас з тобою розділяє відстань,вона перепона на моєму шляху,але кожного вечора й ранку,я її долаю, як сплю.

Яна ПризКористувач

кожне місто залишає по собі сліди,кожна зустріч дарує моменти,покидаючи ці місця теплоти,ти втрачаєш частинку свого серця.кожний дотик, погляд і сміх,викарбовує в пам'яті спогад,а присутність твоя поруч,змушує повільно опускати погляд.кожний крок, дія, чи рух,є наче безмежність.я не хочу знаходитись більше тут,поверніть туди,де відчуваю незалежність.

Яна ПризКористувач

прокидаєшся вранці,поспішаєш на кухню, заварюєш чай...повертаєшся в кімнату, озираєшся пусто.стіни, меблі, вікна, чай,кінець серпня, не мій рай...прокидаєшся вранці,чекаєш дзвінка,щоб побачити посмішку,до якої так звикла щодня...прокидаєшся вранці й плануєш,зробити безліч речей,в результаті, лиш музикаі ти, сидиш малюєш, ті декілька проведених разом ночей.прокидаєшся вранці й розумієш одне,ти…

Яна ПризКористувач

08:00. Ранок. Жовтень. Осінь. Дощ.Я прокинулась від танго дощу,мене розбудив шквал вітру.Заварила філіжанку кави і визирнула у шибку.Перехожі пересікаються, як бісектриси,Автомобілі шукають старту для ризику.Небо затягнуте хмарами, ніби вуаль,До будинку навпроти заносять старенький рояль.Все навкруги соціальні мережі, реальність - оффлайн,осінні депресії, стреси, агресії, фобії,Теорема самотності…

Яна ПризКористувач

підлаштуйте масовку,під акт депресії,суцільні репресії,агресії.смуток помножити,відняти радість,закреслити відстань,додати присутність,відчути залежність,забути фобії.підлаштуйте масовку,роздайте всім ролі,акт насилля, зникне поволі.масовка у дії,актори на місці,почуття розкидані,у кожному паперовому місті.

Ілля Фурман https://vk.com/furmaniКористувач

Пам'ятаєш іграшку, яку тобі не купили?Відчай і розпач розтікались по носі.А вона там самотня, її не схопили,Можливо, на полиці чекає тебе досі.Коли один вдома, нема телефонів,Страшенно лякають розбещені грози -Під громові коливання розлючених тонівПокривало вбирає дрібнесенькі сльози.Ридаєш щосили, щоб аж чули сусіди,Через пробитий м'яч чи розбите коліно.І не знаєш ніколи через що твої біди,Бо сам…

Яна ПризКористувач

естетика потворності, анатомія втрати,загублені відвертості, варто помовчати.розрекламовані товари, користуються попитом,розтоптані цінності, продають в провулку, оптом.покалічені долі, втрачені можливості,роздають різні ролі, залежно від активності.розшатані нерви і зірваний голос,у голові карикатури, розрізаний конус.підшиті канати, полатані дороги,розбиті серця, бути залатаними не мають змоги.

Ігор КордисКористувач

У пристрасті лише є тільки миті,Вона згора, немов старі дерева,Любов ж тривка, її роками не зломити,І не розіб'ється, як чарка кришталева.Бо пристрасть полум'я яке з'їдає,Воно лиш спалах з поночі і все,Любов з роками тільки стане раєм,І серця два у вічність віднесе.Любов палаючи освітлює дорогу,А в пристрасті на згарищі лиш дим,Любов два серця опечатує на довго,І пише вірші із чуттєвих рим.Й ніхто,…

Ігор КордисКористувач

З роси і з трави, я сплету собі серце,Я піду у небо, там не буде війни,А люди забуті, занедбані й черстві,На мене чекатимуть, щоб зміг я прийти.Та я не вернусь, я похований в хмарах,Мого тіла нема, воно обернеться в дощ,В мене крила великі, мене з сонцем вінчали,А для вас я лиш мармур у квадратиках площ.І скажуть, а як той солдат, там у нього стріляли?Він впав самотою, як зрубаний дуб у гаю,А я не…

Маріанна ЗадорожнаБукініст

Все, що могло бути сказано, змито дощем. Тихо відносить вода теплий подих. Осінь проклала холодну межу між надіями й мороком. Мряка хлюпоче між дірами, чимось наповнити треба. Сонце здалека згадає про літо, туманиться світ. Спроба нарешті вдалася? Осінь уперто мовчить. Навіть птаство кудись подалось у далекі незнані світи. Звістки не буде. Блюз надриває гітару. Марно. Хмари.

Максим КраєвийКористувач

Плаче небо-ллються крапліТихі сльози-мов криштальНаче гострять об його шабліНаче ту гартують стальСум обняв небесну твердьСірі стали диво-хмариНаче взяла до себе смертьТого,що давав їм барвиДощ-емоція небесКраплі-все,що ми побачимТільки не смішний бурлескТільки небо все ще плаче.

  Юрій Андрухович нещодавно видав з вроцлавським гуртом Karbido диск "Atlas estremo". В рамках проекту вони організували концертн на лінії фронту біля Маріполя 17 . “Мої польскі приятелі ризикували більше їдучи з концертом до Петербургу, ніж до Маріуполю, - розповідає письменник. “ В музичних турне вже досить давно письменник подорожує з поляками, спершу саксофоніст Миколай Тшаска(альбом…

Марія КарпецьКористувач

Колотнеча в  серці. Болю холодний душ. Ми з тобою ,наче  у герці , мого спокою ти не руш.

  Одеса 2015 не підкачала: готель Палладіум, Бомбер, Компот, Чортове колесо, Бернардацци. І звісно ми кров з носа мали заінстраграмитись вІбіці.  Його друг знайомився з моєю подругою. А нас залишили вдвох. Я не люблю світські розмови, не цікаво, та і думка, що він морочиться зі мною і намагається розговорити заради щастя друга, теж не надихала.  Та ще й з Москви. Від…

Позавчора подруга кинула лінк на парижські розповіді української блогерши, яка  “шалено любить побродити вуличками Парижа та смачно поїсти”. Якщо чесно, блог її не читала, але і без того ясно, що куди їй до моїх пригод у цитаделі зла, Москві!  І досі вчусь любити, але що мене з цим навчанням занесе аж у ворожу Московію, ніколи б ніколи не подумала. Ніяких…

Таня БарабарщикКористувач

Ми шукаємо затишку в людях,Ми шукаєм душевне тепло.Ми шукаємо, хто не осудить,І на кого покласти чоло.Ми шукаємо в людях надію,І підтримку у разі біди..Ми шукаємо "анестезію",Щось шукаєм, шукаєм завжди..Дуже часто ми забуваєм,Про близькИх, і про тих, хто поряд,А натомість, блукаєм, шукаєм,Зовсім інший, чужий нам погляд.І знаходим, себе загубивши,Потонувши в собі, і не тільки.Ми втрачаємо,- ще не вродивши,Стрімко…

Марія КарпецьКористувач

Так хочеться побути на самоті з тобою, На тій звичайній лавочці,наповнившись любов`ю. Зливатися устами в нестримнім поцілунку. Ти знай,що я не хочу від тебе іншого дарунку.   Так хочеться відчути тепло твоїх долонь, У вічі зазирнути,де палахкотить вогонь. І тіло,що тремтить поцілунками вкривати, Переборюючи хвилювання ніжно обійняти.   Так хочеться постійно бачити тебе поряд, Насолоджуватися…

Марія КарпецьКористувач

Навіть не пручаючись ,потрапляю у твої тенета. Сплетіння їх такі незвичні і вражаючі . і я ,немов якась невідома донині планета, Що покидає орбіту свою більше не повертаючись.

Маріанна ЗадорожнаБукініст

  Він застиг між двома опорами у стіні з виразом нелюдської напруги на обличчі. Мета – втриматися . Руки шукають за що зачепитися. Ноги ледь тримаються в на маленьких виступах. Вони так далеко одне від одної. Незручно і боляче. Біла сорочка просякла потом.Треба рухатися далі. Вгору. Та не дадуть. Поруч ворог. Ховає постать за чорним плащем. Не розгледіти.Що це у нього? Цвях.Врізається в…

Natalia BohdanetsМентор

Саме такої думки український видавець і письменник Віталій Капранов, який стверджує, що українці не читають, тому що 25 тисяч населених пунктів в країні й досі без книгарень. "Люди не мають доступу до книжок, а письменники не мають доступу до читачів. В Україні більше 25 тисяч населених пунктів не мають книгарень взагалі. Ми намагаємося це подолати за допомогою сучасних технологій. Але здебільшого…

Вікторія Коваль (Гуцал)Користувач

Ти бачив те листя? Так плачуть дерева, Коли восени душу стискує жаль. Та ти не сумуй. Я про́шу, не треба! Хоч я і далеко від тебе, на жаль.

Христина ВацикКористувач

Ти ж знаєш, все в житті минає, І ми також доходим до свого фіналу. А зараз, я усе тобі прощаю, І ти також прости мені мою вину.

Марія КарпецьКористувач

Мокро,холодно,пташиного співу не чути, Сизі тумани обіймають верхівки ялин. Не можна змиритись,тим більше забути Таких довгоочікуваних  щастя хвилин.

Марія КарпецьКористувач

Пориви вітру били її в спину, Безпощадно й так болюче знов. Серце билось тривожно й без упину, Вона одна у світі мов.   Блукає вулицями темними, У пошуках знайомого лиця. Всі старання були даремними, Тепер вже з ним не піде до вінця.   Йому так байдуже до неї.Загалои, Для нього,вона,наче й не існує. Тепер не бути їм разом, Кохання слів ніхто з них не почує.   Самотньо,боляче душі вразливій,…

Я виходжу зустріти холодний ранок,допив свою каву,доїв свій сніданок.Намагаюсь зрозуміти-куди йдуть перехожі,Знаю дещо про них,бо в одному ми схожі.Я помітив дівчину,з полум*яним волоссям,її не прийняли в школі,не розуміють дорослі.Вона не носить масок,як безліч охочих,не приховує правду-завжди каже в очі.Рятується музикою-панк,метал,словом-рокце її ракета-"крізь терЕн - до зірок"А цей дідусь,що купує…

Андрій ПроцайлоАвтор

Андрій Процайло Пригоди Маркіяна в князівстві Синонімів (казка) Полудневе осіннє сонце нетерпляче заглядало у шкільні вікна. Воно мріяло чимшвидше похизуватися щойно розмальованим краєвидом. І мліло від передчуття дитячого захоплення. Нарешті закінчився останній урок. Шкільне подвір’я купалося у морі радості. Додому ніхто не спішив. — Як гарно! — збираючи різнобарвні листочки, тішилася…

Вікторія Коваль (Гуцал)Користувач

Мабуть, існують в світі люди-вірші.Вони римують почуття і осінь.Слова від того стануть важливішіТа серед нас вони не часті гості.Вони ремарки до життя людськогоІ часто між рядків велика суть:В душі ми всі наділені красою,Але не всі у світ її несуть.

Бувають люди сірі як міський асфальт На себе надягнуть красиву біжутерію, Вони ховаються серед газетних шпальт, Живуть в проблемах світового епітелію. Як механічні іграшки, рахуючи хвилини, Похмурі люди стрімголовлять містом: На роботу, в ресторани  чи до магазинів, Вони перемагають час, долають відстань. Є ті, що пахнуть парфумами із Парижу, У Індії малюють хною на руках, Зривають квітку едельвейса…