УАП - Літературний паркан

Вікторія Коваль (Гуцал)Користувач

Нам долі не відомі всі проекти, -Вона дивує: кожен день сюрприз.Від неї не втекти, бо знає де ти, Ти опинився серед анртеприз.Вона кидає тебе вниз і вгору,Буває ти летиш, або повзеш.Та все ж тримає вірною рукою,І завжди каже: "Ти переживеш!"Після дощу ж бо знову вийде сонце.Упавши встанеш в сто десятий раз.Яка різниця хто ти зараз й де ти,Якшо при цьому справді ти живеш?

  Місяць ловить зорі  у свої тенета Колисає ніжно подихом беззвучним. На добраніч тим, хто так далеко, Обіймає солодко свою подушку. Місяць наглядає і ріжком колише Зорі у сітках, що звуть сузір’ям Дрімоту наводить і так прагне тиші, Кидає тумани у чиєсь подвір’я. Проганяє вітер, що пустує в хмарах: Розгодає зорі й творить зорепад. Хто не спить, той бачить чари - У нічному небі…

Айфон чи туристичний рюкзак? Взуття останньої моделі чи зручні мешти, в яких можна лазити де завгодно? Мода чи справжність? Сучасний світ постійно ставить перед людиною вибір, а то і не один. Кожному хочеться бути найкращим, багатьом хочеться бути унікальним, величезній кількості молодих людей хочеться бути модним. Але майже ніхто не намагається бути собою.   ***— Форест, ти вже вибрав,…

Таня БарабарщикКористувач

Даруй добро, воно тобі вернеться,Це краще, ніж образа на вустах.Тоді й тобі удача посміхнеться..Тоді й тобі вона покаже шлях..І пам'ятай про інших - не про себе,Життя таке коротке, щоб жаліть..Ти будь яскравим - в світі море сепій..І не забуд своїх батьків любить..Вони тобі життя дали, людино..Вони тебе ростили, як могли...Для них ти сонце й небо,- що над ними..Для них ти все! Тож Господа моли..Віддячуй…

Маріанна ЗадорожнаБукініст

Чорнобривці – промінчик осіннього сонця, що виливає барву на землю і прикриває засохлу траву, яка вже давно забула про зелень.Тільки розпечені краплі заходу перед довгою зимою, коли так чітко видно межу між білим і чорним. Бо більш не буде нічого.Та поки є вони, маленькі квіточки, що здалися б непримітними серед весняного буяння кольорів, тепер вітають осінь, яка тільки так може вберегтися від…

Ігор КордисКористувач

#art #вірш #поезіяМені сьогодні наснився спокій,Але був він якийсь неспілий,І на межі непомітній та тОнкій,Великі люди в окопах маліли.Мені сьогодні наснився смуток,Що напнувся як чорне й важке покривало.Те, яким вкривали коричневі труни, Коли героїв загиблих у них ховали.А їм знову насняться руки.Ті, що їх малих пеленали,Над людством літають круки.Та викльовують їхні рани.©Ігор Кордис.06.10.2015

Арсеній РябкоКористувач

Знову вокзал, потяг, дорога...Нареші зустрітись з тобою є змога.Нехай на годину, всього лиш на мить,Та вистачить цього щоб спрагу втомить.Ту спрагу, до тебе що тягне мене,Ту спрагу, яка ніби щось не земне,Полонило усі мої думки тобою,Ту спрагу, що інші називають любов'ю...Знову вокзал, потяг, дорога...Знову прощання біля порога.- Кохаю, люблю, - Я тебе теж,- Дуже сильно люблю, - Кохаю без меж...І…

Маріанна ЗадорожнаБукініст

Осіння ватра втрачених надій, Так весело горить яскравий вогник, Так жадібно з'їдає все, що мав, За світла мить бере високу плату.   Гербарій сохне, зберігає мить, Без запаху, і радості, і смаку, Ілюзія колишнього тепла І за фасадом тільки шмат паперу.   У бурштині застигло навіки, Ні жалю, ні тривоги, ані руху. То осінь розчищає нам поля, Щоб ми почули відгук заметілі.   У чорнобривцях…

Тетяна ГрицанКористувач

Спотикаюся у власнім образі, хочу зрозуміти світ, але не хочу, аби світ пізнав мене. Так, не знай, не роби, не живи… Я яблуко, що зродилося від блакиті, від неозону, від ідей. Дорогами блукаю, вітрами, хвилями причащаю прихожан. Мій погляд спочиває на молодильних лампадках дня. І тінь прозирає до кісток. Обмотаний плач на світанку, проводжає сонце. Щебінню продзвонює, щебетом проганяє журбу.…

Natalia BohdanetsМентор

Жизель Бюндхен – бразилійка, супермодель, найвисокооплачуваніша модель у світі, а тепер – вже й письменниця, вирішила здивувати публіку книгою з обкладинкою, на якій вона…оголена? До слова, чудова робота фотографа Ірвіна Пенна :) Але, дорога Жизель, цим уже нікого не здивуєш!     Авторка ніби прочитала мої думки, і дивувати вирішила ціною: 700 доларів США коштує примірник…

Вікторія Коваль (Гуцал)Користувач

Мені душа болить. Як ніж по серцю Твої слова і дотики руки. Собі кричала подумки «не сердься!». Тебе ж благала поглядом «люби!»   Мені душа болить. А що поробиш? Я знов прокинулась і ти лише мій сон. Чи то реальність видалась такою, Що кожен колір зараз напівтон?    

Юлія БаткілінаАвтор

Анархист Матюкайленко был человек собранный. В любой непонятной ситуации он собирал пулемет. Иногда он его разбирал, во-первых, потому, что положено, во-вторых, чтобы было что собрать в случае чего.За сколько времени анархист Матюкайленко собирал пулемет, про то никто не знал: он же был анархист, кто его заставит под секундомер напрягаться. А сам Матюкайленко насчет времени всегда привирал. Была у…

Андрій ПроцайлоАвтор

Андрій Процайло Борг (оповідання) На село нагло звалилася робота. Дощі поснули, спрагле сонце за якийсь тиждень прогріло землю, пустотливий вітер її обсушив. Коні і трактори перемелювали поля. Михайло Зичка взяв нового чорного костюма, що купив на випускний доньки, чемодана на три дні і квитка на столичного поїзда. В порозі давав останні настанови дружині: — Щоб стара не лізла мені в гараж!…

Маріанна ЗадорожнаБукініст

Мережана мережка, Утоптана вже стежка, Потоплені співанки Захмареним світанком.   Сукаються хвилини  Із рваної ряднини, І капає клепсидра Дощем в холодні шиби.   Всміхаються веселки, Не вистачить кавалка На діри в небо синє, Що плаче вже осінньо.

Вікторія Коваль (Гуцал)Користувач

В коханні не зізнаюсь, хоч вбивайте,Хоч крила ріжте і стріляйте в груди.Мені вже так боліло геть усе!Чи так кохати ще когось я буду?!В коханні не зізнаюсь, хоч заплачте,Хоч одяг рвіть і грюкайте дверима.Я так втомились від жахливих зрадЧи то вже стала я така ревнива?!В коханні не зізнаюсь, хоч кричіть,Хоч вовком вийте і сваріться всюди.Хай полум'я горить в моїй душі,Бо не зізнаюсь, а кохати буду…

Вікторія Коваль (Гуцал)Користувач

Зупинитися, просто стати,Загубившись серед світів.Нічого більше не питатиНі у людей, ні у богів.Змовчати, просто замовчатиІ ні пісень, і ні віршів.Нікому слова не сказати, Усе залишити в собі.Я не змогла. А зміг би ти?А зміг би ти, так наодинці,Спинитись, змовчати, піти,Наче зламавшись в серединці?!Ти зміг. Ти зміг! А я ж не ти!Мене тривожать запитання,Мені відкриті ті світи,Де кожне слово, як…

Вікторія Коваль (Гуцал)Користувач

Я закохалась у саме життя:У дні, хвилини, спомини і долю.В минуле вже немає вороття, З майбутнім, поки що, я не знайома.Я закохалась у саму любов:Зітхання, завмирання серця.В людину закохаюсь може знов,Якщо така ж закохана знайдеться.

Natalia BohdanetsМентор

Дякую тобі, Клер Сімпсон! Ти відкрила очі! Алілуя! Одним своїм реченням дівчина на ім’я Клер вселила віру і знання: всі сучасники, які думають, що "50 відтінків" Е.Л. Джеймс – це справді круто, ВИ ПОМИЛЯЄТЕСЯ. "Довідтінкова" ера нараховує, щонайменше, десять класичних еротичних літературних творів.   А серед цієї десятки є й ті, які свого часу потрапили до ТОП 25 найеротичніших романів…

Маріанна ЗадорожнаБукініст

Золотими сльозами плаче осінь. Ніхто не питає за чим вона плаче. Ніхто не знає. Може вона плаче за променем сонця, за піснею птаха, за безхмарним блакитним небом? Плаче, бо знає, що попереду тільки холодна люта зима, яка триває так довго, що може здатися вічною. Люди проходять повз, заглиблені у власні думки і проблеми, не помічають сліз. Осінь не чекає співчуття. Вона не може зупинити дощ.  …

Павло ГанськийЧитач

Viktoriya Tkachuk в фейсбук-спільноті Українська Група Адаптації наводить чудові українські варіанти відомої мнемонічної фрази про веселку:   «З дитинства знаємо вислів для запам’ятовування кольорів веселки російською: “Каждый Охотник Желает Знать Где Сидит Фазан”. Фраза, котра допомагає запам’ятати конкретну перелічувальну інформацію зветься мнемонічною.…

Маріанна ЗадорожнаБукініст

Погодитись.На марноту і відчаї,На тишу і на відгомінНастромлена. Пороблено.Помаєно, заквітчано,Залишила ту відповідьЗабутою. НакраялаВсі поголоски скибкамиЗакопані у вузликахСпокутою. РозкутоюПрийшла душа затоплена,Втікала геть нажахана.Заплакана.

Олександр ЄвтушокАвтор

Коли до художніх творів виникає означення "короткі", то одразу ж асоціативно думається, що вони зациклені на сопливих, неглибоких чи самозакоханих рефлексіях, і не інакше. Найчастіше отак сприймають цю прозу досвідченні читачі, і не раз упереджено, не раз і справедливо. А ще нібито знавців молодого віку, критики там чи психологи, вони мають звичку про подібні витвори художнього слова висловлюватися…

Юлія БаткілінаАвтор

Могли б розпочати з кави чи з того, що кави зроду не пив.Могли б розпочати з нічної траси, цигарки чи гіркоти.Та - попіл Клааса, попіл Клаасав серці його остиг,він – мертва пустеля, він – дощ кислотний, покинутий дім сліпий.Виходячи вчасно в похмурий ранок, ховає в кишеню ключ.Несе у кейсі підгнилу грушу і йогурт, і книгу скаргна світ із «мушу»,з розбитих мушель.Єдиний…

Тата НеслухнянаКористувач

Скільки нас на сторонніх фото? На чергових селфі школярок із морозивом, на картках пам’яті гордих батьків, що фільмують невпевнені кроки первістка, на плівках літніх пар, які карбують останнє жовте листя своїх достойних життів, на безцінних моментах перших зізнань, на вокзальній безвиході останніх прощань? Скільки там наших спин, фрагментів облич, помаху рук, незграбних і нерозбірливих контурів?…

Маріанна ЗадорожнаБукініст

Зоряне небо над головою дарувало спокій, гармонію і будило прагнення до вершин, недосяжних, але таких заманливих. Маленькі яскраві вогники спалахували в ритмі чарівних видінь, мов танцювали серед темряви. Вони осяювали ніч і давали надію на новий день,що принесе звершення і світло. Їх мимохіть шукав погляд у хвилини тривоги і смутку. Саме вони робили ночі загадковими і принадними. Зорі нагадували…

Тата НеслухнянаКористувач

Експеримент сучасності – жити без соцмереж. Таке стається, коли розбиваєш улюблений смартфончик і ходиш певний час зі старенькою невбиваною "Нокією". Спершу просто не пам’ятаєш паролі й бідкаєшся відсутністю у житті безглуздих селфі знайомців і незнайомців, котрі чортзна-як затусувалися до френд-стрічки. Згодом паролі у голові спливають самі собою, але ти продовжуєш прикидатися, що не…

Віктор ГубаревАвтор

Оскільки обсяг рецензії не дозволяє зупинитися на всіх «перлах» перекладу, що містяться в книзі, спробую виокремити лише найбільш вражаючі. Отже, на с. 103 Джонсові «надсилається виписка… згідно з яким (!) вам повідомляється»; йому наказують «схопити» (!) ворожі кораблі; він мав берегти шлюп та «його сховище» (?) і «він відплив від (!) Делавара»…

Віктор ГубаревАвтор

Ізолятор, в який мене помістили, мав форму куба. Одна стіна являла собою грати з товстим непрозорим склом. Уздовж інших трьох стін стояли довгі лавки. Крім мене, в «мавп’ятнику» знаходилося ще близько двадцяти «політичних». З вигляду хлопцям було від сімнадцяти до двадцяти п'яти. Деякі були патлатими, деякі стриженими, але всіх об'єднував такий обов'язковий елемент одягу,…

Віктор ГубаревАвтор

                                                   У червні 1978 року, закінчивши третій курс істфаку Донецького держуніверситету, я став готуватися до…

Маріанна ЗадорожнаБукініст

Що рве сітківку як легке панно?Вона уже не може фіксуватиОте важке задушливе кіно.Хто залишив її на довгих чатах? Невже або змирись, або впадеш?І успіх тимчасовий ввись підніме.Щоб потім довелося з- поза меж?Хто відбудує зранені руїни? На попелищі не росте трава,Пройдуть віки. Чи нам дадуть зціліти?Живі слова. Іще живі слова.Землі також судилось залишитись. А значить будуть мальви і степи,Сльозами…