УАП - Літературний паркан

Яна ПризКористувач

Я полюбляю чай без цукру,Адже цукор отримую від життя,Кожен момент для когось, то солодощі,Для когось - кислота.Я полюбляю чай без цукру,Я заварюю його щодня,Адже без чашечки чаю,Я, то є зовсім не я.Я полюбляю чай без цукру,Бо навчив мене так ти,І випиваючи його щоранку,Я посміхаюся від кількості отриманої теплоти.Я полюбляю чай без цукру,Адже це єдиний спогад про тебе,Я полюбляю чай без цукру,Іду…

Яна ПризКористувач

Я не творча особистість,і ніколи нею не була.Я буденності карикатура,Я жила і ніби не жила.Я маріонетка у твоєму полоні,і зігрівають лише твої долоні,такі, здається, холодні.Я не творча особистість,і мені нею не бути.Я не знаю, що таке фантазувати,та для когось іншою бути.Я - звичайна людина, серед сотні людей,Та ти кажеш мені, я - особлива,в мені світ ідей.

Яна ПризКористувач

Ранковий туман і мряка,Сотні потрачених днів,Заздрість людей і дяка,За дешевизну повій.Забиті маршрути,Розбиті серця,Переповнені шлунки,І тяга до забуття.Фальшиві посмішки,І нещирі привіти,Одні і ті самі люди,Від яких, не проти здуріти.Усе це для мене реальність життя,Хотіла чогось більшого,Але не в змозі отримати каяття,за усі вчинки, що подарували таке нікчемне буття.

Яна ПризКористувач

ми віднесені вітром,без адрес і притулків.ми віднесені вітром,літаємо провулками.вулицями чужими,які стають для нас уже своїми.ми забулися хто ми,й чиї ми,ми забулися що,і куди нам.ми віднесені вітром перехожі,які проживають на вулиці Сну.ми віднесені вітром спогади,яких не чекають, десь там, унизу.ми - бар'єри для когось,для когось - "драбини",які виведуть до вершини.ми - особистості,чи одинаки?!ми…

Яна ПризКористувач

"Момент", "момент", "момент"...не припиняю повторювати ці слова,в навушниках звучить Радіохед, і я, знову жива.Момент - події, дотики, слова,і очі, що не змушують ділити на два.Момент, де ти і я,де не важливі слова,деталі, трамваї, фальшива гра.Момент - оригінал, не фальш,не з заводу поцвівший фарш.Момент, який змушує тебе дуріти,прислухатись до всього,і жити.Момент - дихання твоє чути,чи серцебиття,чекати…

Яна ПризКористувач

Каркаси будинків, гниють минулим,Вони бачили все у житті,Хвилини розлуки, війни, кохання,Їм все до снаги.Каркаси будинків зберігають історію,вони дихають спогадамита ламаються часом.каркаси будинків знають все,людина, могла б поїхати дахом,каркаси будинків - така банальна річ,та зберігають вони таємниці,знають більше за нас,та відсутні у них лиця.кожен з нас має свій каркас,варто лиш поглянути вгору,поринути…

Яна ПризКористувач

у полоні натовпу втрачаєш свою сутність,у полоні натовпу ти загубив себе,і шукати вже не хочеться,вже все не те, ніщо не цікавить тебе,окрім тих днів,поверніть назад мене.в кімнаті самотній сірій сирій,згниваєш поволі,чекаєш останній прибій,усе, досить, відбій.виснажуючись спогадами,щоразу засинаєш,ніхто і не потрібен, знаєш,поволі лежиш і догораєш,тлієш, чекаєш,а дзвінок не надходить,поволі…

Яна ПризКористувач

Навколо бруду голові, в думках,бруд у тобі,він в'ївся, ним керує страх,зриває дах,вічний крах,вибух,спалах,ніч,Аллах.Навколо тіні,люди- свині,усі винні,хоча з вигляду і безневинні,актори сильні,вільні.Навколо фальшиві слова,які говорим кожного дня,"люблю", "більше не буду", "не відпущу","чекатиму", "не питиму", ""усе прощу".Навколо світає,усе оживає,усе рухається, кудись поспішає,хтось чекає,а…

Яна ПризКористувач

відчайдушні, у пошуках сенсу,жалкі, через дурнувату відстань,стомлені очікуваннями,які тривають без ліку.кілометри, години, хвилини,дороги, міста і будинки,розділяють багатьох квартири,розділяють багатьох мірки.нас з тобою розділяє відстань,вона перепона на моєму шляху,але кожного вечора й ранку,я її долаю, як сплю.

Яна ПризКористувач

кожне місто залишає по собі сліди,кожна зустріч дарує моменти,покидаючи ці місця теплоти,ти втрачаєш частинку свого серця.кожний дотик, погляд і сміх,викарбовує в пам'яті спогад,а присутність твоя поруч,змушує повільно опускати погляд.кожний крок, дія, чи рух,є наче безмежність.я не хочу знаходитись більше тут,поверніть туди,де відчуваю незалежність.

Яна ПризКористувач

прокидаєшся вранці,поспішаєш на кухню, заварюєш чай...повертаєшся в кімнату, озираєшся пусто.стіни, меблі, вікна, чай,кінець серпня, не мій рай...прокидаєшся вранці,чекаєш дзвінка,щоб побачити посмішку,до якої так звикла щодня...прокидаєшся вранці й плануєш,зробити безліч речей,в результаті, лиш музикаі ти, сидиш малюєш, ті декілька проведених разом ночей.прокидаєшся вранці й розумієш одне,ти…

Яна ПризКористувач

08:00. Ранок. Жовтень. Осінь. Дощ.Я прокинулась від танго дощу,мене розбудив шквал вітру.Заварила філіжанку кави і визирнула у шибку.Перехожі пересікаються, як бісектриси,Автомобілі шукають старту для ризику.Небо затягнуте хмарами, ніби вуаль,До будинку навпроти заносять старенький рояль.Все навкруги соціальні мережі, реальність - оффлайн,осінні депресії, стреси, агресії, фобії,Теорема самотності…

Яна ПризКористувач

підлаштуйте масовку,під акт депресії,суцільні репресії,агресії.смуток помножити,відняти радість,закреслити відстань,додати присутність,відчути залежність,забути фобії.підлаштуйте масовку,роздайте всім ролі,акт насилля, зникне поволі.масовка у дії,актори на місці,почуття розкидані,у кожному паперовому місті.

Ілля Фурман https://vk.com/furmaniКористувач

Пам'ятаєш іграшку, яку тобі не купили?Відчай і розпач розтікались по носі.А вона там самотня, її не схопили,Можливо, на полиці чекає тебе досі.Коли один вдома, нема телефонів,Страшенно лякають розбещені грози -Під громові коливання розлючених тонівПокривало вбирає дрібнесенькі сльози.Ридаєш щосили, щоб аж чули сусіди,Через пробитий м'яч чи розбите коліно.І не знаєш ніколи через що твої біди,Бо сам…

Яна ПризКористувач

естетика потворності, анатомія втрати,загублені відвертості, варто помовчати.розрекламовані товари, користуються попитом,розтоптані цінності, продають в провулку, оптом.покалічені долі, втрачені можливості,роздають різні ролі, залежно від активності.розшатані нерви і зірваний голос,у голові карикатури, розрізаний конус.підшиті канати, полатані дороги,розбиті серця, бути залатаними не мають змоги.

Ігор КордисКористувач

У пристрасті лише є тільки миті,Вона згора, немов старі дерева,Любов ж тривка, її роками не зломити,І не розіб'ється, як чарка кришталева.Бо пристрасть полум'я яке з'їдає,Воно лиш спалах з поночі і все,Любов з роками тільки стане раєм,І серця два у вічність віднесе.Любов палаючи освітлює дорогу,А в пристрасті на згарищі лиш дим,Любов два серця опечатує на довго,І пише вірші із чуттєвих рим.Й ніхто,…

Ігор КордисКористувач

З роси і з трави, я сплету собі серце,Я піду у небо, там не буде війни,А люди забуті, занедбані й черстві,На мене чекатимуть, щоб зміг я прийти.Та я не вернусь, я похований в хмарах,Мого тіла нема, воно обернеться в дощ,В мене крила великі, мене з сонцем вінчали,А для вас я лиш мармур у квадратиках площ.І скажуть, а як той солдат, там у нього стріляли?Він впав самотою, як зрубаний дуб у гаю,А я не…

Маріанна ЗадорожнаБукініст

Все, що могло бути сказано, змито дощем. Тихо відносить вода теплий подих. Осінь проклала холодну межу між надіями й мороком. Мряка хлюпоче між дірами, чимось наповнити треба. Сонце здалека згадає про літо, туманиться світ. Спроба нарешті вдалася? Осінь уперто мовчить. Навіть птаство кудись подалось у далекі незнані світи. Звістки не буде. Блюз надриває гітару. Марно. Хмари.

Максим КраєвийКористувач

Плаче небо-ллються крапліТихі сльози-мов криштальНаче гострять об його шабліНаче ту гартують стальСум обняв небесну твердьСірі стали диво-хмариНаче взяла до себе смертьТого,що давав їм барвиДощ-емоція небесКраплі-все,що ми побачимТільки не смішний бурлескТільки небо все ще плаче.

  Юрій Андрухович нещодавно видав з вроцлавським гуртом Karbido диск "Atlas estremo". В рамках проекту вони організували концертн на лінії фронту біля Маріполя 17 . “Мої польскі приятелі ризикували більше їдучи з концертом до Петербургу, ніж до Маріуполю, - розповідає письменник. “ В музичних турне вже досить давно письменник подорожує з поляками, спершу саксофоніст Миколай Тшаска(альбом…

Марія КарпецьКористувач

Колотнеча в  серці. Болю холодний душ. Ми з тобою ,наче  у герці , мого спокою ти не руш.

  Одеса 2015 не підкачала: готель Палладіум, Бомбер, Компот, Чортове колесо, Бернардацци. І звісно ми кров з носа мали заінстраграмитись вІбіці.  Його друг знайомився з моєю подругою. А нас залишили вдвох. Я не люблю світські розмови, не цікаво, та і думка, що він морочиться зі мною і намагається розговорити заради щастя друга, теж не надихала.  Та ще й з Москви. Від…

Позавчора подруга кинула лінк на парижські розповіді української блогерши, яка  “шалено любить побродити вуличками Парижа та смачно поїсти”. Якщо чесно, блог її не читала, але і без того ясно, що куди їй до моїх пригод у цитаделі зла, Москві!  І досі вчусь любити, але що мене з цим навчанням занесе аж у ворожу Московію, ніколи б ніколи не подумала. Ніяких…

Таня БарабарщикКористувач

Ми шукаємо затишку в людях,Ми шукаєм душевне тепло.Ми шукаємо, хто не осудить,І на кого покласти чоло.Ми шукаємо в людях надію,І підтримку у разі біди..Ми шукаємо "анестезію",Щось шукаєм, шукаєм завжди..Дуже часто ми забуваєм,Про близькИх, і про тих, хто поряд,А натомість, блукаєм, шукаєм,Зовсім інший, чужий нам погляд.І знаходим, себе загубивши,Потонувши в собі, і не тільки.Ми втрачаємо,- ще не вродивши,Стрімко…

Марія КарпецьКористувач

Так хочеться побути на самоті з тобою, На тій звичайній лавочці,наповнившись любов`ю. Зливатися устами в нестримнім поцілунку. Ти знай,що я не хочу від тебе іншого дарунку.   Так хочеться відчути тепло твоїх долонь, У вічі зазирнути,де палахкотить вогонь. І тіло,що тремтить поцілунками вкривати, Переборюючи хвилювання ніжно обійняти.   Так хочеться постійно бачити тебе поряд, Насолоджуватися…

Марія КарпецьКористувач

Навіть не пручаючись ,потрапляю у твої тенета. Сплетіння їх такі незвичні і вражаючі . і я ,немов якась невідома донині планета, Що покидає орбіту свою більше не повертаючись.

Маріанна ЗадорожнаБукініст

  Він застиг між двома опорами у стіні з виразом нелюдської напруги на обличчі. Мета – втриматися . Руки шукають за що зачепитися. Ноги ледь тримаються в на маленьких виступах. Вони так далеко одне від одної. Незручно і боляче. Біла сорочка просякла потом.Треба рухатися далі. Вгору. Та не дадуть. Поруч ворог. Ховає постать за чорним плащем. Не розгледіти.Що це у нього? Цвях.Врізається в…

Natalia BohdanetsМентор

Саме такої думки український видавець і письменник Віталій Капранов, який стверджує, що українці не читають, тому що 25 тисяч населених пунктів в країні й досі без книгарень. "Люди не мають доступу до книжок, а письменники не мають доступу до читачів. В Україні більше 25 тисяч населених пунктів не мають книгарень взагалі. Ми намагаємося це подолати за допомогою сучасних технологій. Але здебільшого…

Вікторія Коваль (Гуцал)Користувач

Ти бачив те листя? Так плачуть дерева, Коли восени душу стискує жаль. Та ти не сумуй. Я про́шу, не треба! Хоч я і далеко від тебе, на жаль.

Христина ВацикКористувач

Ти ж знаєш, все в житті минає, І ми також доходим до свого фіналу. А зараз, я усе тобі прощаю, І ти також прости мені мою вину.