УАП - Літературний паркан

Христина ВацикКористувач

І це чекання довге, несказанне, Таке безмежне щось мені дає. Бо ти хвала моя обдарована, Боюся вірити, що ти і справді є.

Христина ВацикКористувач

Приходь до мене помовчати,Твій погляд серце зігріва.Без тебе хочеться кричати,Без тебе на душі - зима.Мовчати будемо про нас,Про те, що було, і чого хотіли.Промінь щоб в небі не погас,Щоб вдвох до раю разом полетіли.Мовчанням поєднеєм те,Що мовою не поєднаєш.Сказати можеш лиш одне -Скажи, що ти мене кохаєш!

Христина ВацикКористувач

А знаєш, я молитимусь за тебе,А може я молитимусь за нас.Аби коли піднімеш очі в небо,Застинув на оклоці час.Щоб міг тримать мою тремтливу руку,і бути просто поруч.І поцілунок твій мов цукор,Чи мед, тобою зварений власноруч.Життя-то інеєм покрита туга,Любов твоя-краплина на щоці,Ти в тім житті - то моя біла смуга,Ти - то одна із ліній на моїй руці. 

Знаєш,ти така смішна,коли плачеш,коли сльози струмками течуть по твоїх щоках,ти говориш про те,що тривожить,неначе-я тамую твій біль,чи гамую твій страх.Я навіть прошу,щоб ти не приходила більше-забула мій номер,ім*я і до мене дорогу,та ти ніби не чуєш,й приходиш як і раніше,а я біжу до дверей і подумки дякую Богу.І все,на що я тепер здатен це чай,або трохи вина,і звісно-мовчати (чи так я тебе заспокою?)Переконувати…

Вікторія Коваль (Гуцал)Користувач

Твоя кава сьогодні гірка, Наче в світі немає цукру. Хочеш, долий молока - Нічого не зміниться, дудки! Ти налиєш у келих вина, Та воно тебе не врятує - Полонила тебе біда І у тобі сьогодні панує. Наливай всі напої, що знаєш - Ти у пошуку вірних ідей. Та ніколи так не вгадаєш, Бо причина серед людей.

Таня БарабарщикКористувач

Занурся в атмосферу Осені..Листопадом повітря вдихни..Білим інеєм, срібними росами,Світить сонце лише восени..І пожовклими травами чистими,Стало небо лишень на зорі..В ньому скільки тепла..скільки істини..,Що буває лиш раз на порі..Зачаровує Осінь стривожена,Журавлиним ключем в висоті..І, здається, що вже переможена..І,здається, що вже в пустоті..Та не варто сьогодні боятися,Прилетять ті пташки навесні,Все…

Я не вірю в осінню романтику,що б там мені не казали. Холодні ночі, прощання і звісно-старі вокзали Ніби ввімкнена грамплатівка.що вкотре грає по колу. І леді-осінь сміється і допиває свою "кока-колу".  А коли набридає -вона вмикає собі якусь драму,бажано- З поп-корном і БЕЗ перерв на рекламу.Потім тицяє пальцем у якесь непримітне вікно- там двоє сидять на кухні."так,-каже,-це…

Юлія БаткілінаАвтор

Що не рік – то невдалий, а що не доба – лиха.В понеділок дощі повертаються в місто Ха,З понеділка проїзд дорожчає і проліт…Ти не думай, що це печаль – це така пиха,Що життя не прожив, а пробився і проштовхав,Вторгував за лід,За сушений глід,У небес, землі,У тіней, і примар, і у духів сусідніх хат.Торгував, воював і не байдикував ні дня.У полях за рікою орду сам-один спиняв.Бо…

Вікторія Коваль (Гуцал)Користувач

"Живемо як востаннє!" - мені таке казали.Чому ж? Усе ніяк я не збагну...Кому із нас багато спроб давали?Не вийшло? Ось, тримай іще одну!"Живемо лише раз!" - чи варто сперечатись?Одна лише є спроба на усе.А час біжить... Не варто витрачатиХвилини, що не вернуться уже.

Вікторія Коваль (Гуцал)Користувач

Нам долі не відомі всі проекти, -Вона дивує: кожен день сюрприз.Від неї не втекти, бо знає де ти, Ти опинився серед анртеприз.Вона кидає тебе вниз і вгору,Буває ти летиш, або повзеш.Та все ж тримає вірною рукою,І завжди каже: "Ти переживеш!"Після дощу ж бо знову вийде сонце.Упавши встанеш в сто десятий раз.Яка різниця хто ти зараз й де ти,Якшо при цьому справді ти живеш?

  Місяць ловить зорі  у свої тенета Колисає ніжно подихом беззвучним. На добраніч тим, хто так далеко, Обіймає солодко свою подушку. Місяць наглядає і ріжком колише Зорі у сітках, що звуть сузір’ям Дрімоту наводить і так прагне тиші, Кидає тумани у чиєсь подвір’я. Проганяє вітер, що пустує в хмарах: Розгодає зорі й творить зорепад. Хто не спить, той бачить чари - У нічному небі…

Айфон чи туристичний рюкзак? Взуття останньої моделі чи зручні мешти, в яких можна лазити де завгодно? Мода чи справжність? Сучасний світ постійно ставить перед людиною вибір, а то і не один. Кожному хочеться бути найкращим, багатьом хочеться бути унікальним, величезній кількості молодих людей хочеться бути модним. Але майже ніхто не намагається бути собою.   ***— Форест, ти вже вибрав,…

Таня БарабарщикКористувач

Даруй добро, воно тобі вернеться,Це краще, ніж образа на вустах.Тоді й тобі удача посміхнеться..Тоді й тобі вона покаже шлях..І пам'ятай про інших - не про себе,Життя таке коротке, щоб жаліть..Ти будь яскравим - в світі море сепій..І не забуд своїх батьків любить..Вони тобі життя дали, людино..Вони тебе ростили, як могли...Для них ти сонце й небо,- що над ними..Для них ти все! Тож Господа моли..Віддячуй…

Маріанна ЗадорожнаБукініст

Чорнобривці – промінчик осіннього сонця, що виливає барву на землю і прикриває засохлу траву, яка вже давно забула про зелень.Тільки розпечені краплі заходу перед довгою зимою, коли так чітко видно межу між білим і чорним. Бо більш не буде нічого.Та поки є вони, маленькі квіточки, що здалися б непримітними серед весняного буяння кольорів, тепер вітають осінь, яка тільки так може вберегтися від…

Ігор КордисКористувач

#art #вірш #поезіяМені сьогодні наснився спокій,Але був він якийсь неспілий,І на межі непомітній та тОнкій,Великі люди в окопах маліли.Мені сьогодні наснився смуток,Що напнувся як чорне й важке покривало.Те, яким вкривали коричневі труни, Коли героїв загиблих у них ховали.А їм знову насняться руки.Ті, що їх малих пеленали,Над людством літають круки.Та викльовують їхні рани.©Ігор Кордис.06.10.2015

Арсеній РябкоКористувач

Знову вокзал, потяг, дорога...Нареші зустрітись з тобою є змога.Нехай на годину, всього лиш на мить,Та вистачить цього щоб спрагу втомить.Ту спрагу, до тебе що тягне мене,Ту спрагу, яка ніби щось не земне,Полонило усі мої думки тобою,Ту спрагу, що інші називають любов'ю...Знову вокзал, потяг, дорога...Знову прощання біля порога.- Кохаю, люблю, - Я тебе теж,- Дуже сильно люблю, - Кохаю без меж...І…

Маріанна ЗадорожнаБукініст

Осіння ватра втрачених надій, Так весело горить яскравий вогник, Так жадібно з'їдає все, що мав, За світла мить бере високу плату.   Гербарій сохне, зберігає мить, Без запаху, і радості, і смаку, Ілюзія колишнього тепла І за фасадом тільки шмат паперу.   У бурштині застигло навіки, Ні жалю, ні тривоги, ані руху. То осінь розчищає нам поля, Щоб ми почули відгук заметілі.   У чорнобривцях…

Тетяна ГрицанКористувач

Спотикаюся у власнім образі, хочу зрозуміти світ, але не хочу, аби світ пізнав мене. Так, не знай, не роби, не живи… Я яблуко, що зродилося від блакиті, від неозону, від ідей. Дорогами блукаю, вітрами, хвилями причащаю прихожан. Мій погляд спочиває на молодильних лампадках дня. І тінь прозирає до кісток. Обмотаний плач на світанку, проводжає сонце. Щебінню продзвонює, щебетом проганяє журбу.…

Natalia BohdanetsМентор

Жизель Бюндхен – бразилійка, супермодель, найвисокооплачуваніша модель у світі, а тепер – вже й письменниця, вирішила здивувати публіку книгою з обкладинкою, на якій вона…оголена? До слова, чудова робота фотографа Ірвіна Пенна :) Але, дорога Жизель, цим уже нікого не здивуєш!     Авторка ніби прочитала мої думки, і дивувати вирішила ціною: 700 доларів США коштує примірник…

Вікторія Коваль (Гуцал)Користувач

Мені душа болить. Як ніж по серцю Твої слова і дотики руки. Собі кричала подумки «не сердься!». Тебе ж благала поглядом «люби!»   Мені душа болить. А що поробиш? Я знов прокинулась і ти лише мій сон. Чи то реальність видалась такою, Що кожен колір зараз напівтон?    

Юлія БаткілінаАвтор

Анархист Матюкайленко был человек собранный. В любой непонятной ситуации он собирал пулемет. Иногда он его разбирал, во-первых, потому, что положено, во-вторых, чтобы было что собрать в случае чего.За сколько времени анархист Матюкайленко собирал пулемет, про то никто не знал: он же был анархист, кто его заставит под секундомер напрягаться. А сам Матюкайленко насчет времени всегда привирал. Была у…

Андрій ПроцайлоАвтор

Андрій Процайло Борг (оповідання) На село нагло звалилася робота. Дощі поснули, спрагле сонце за якийсь тиждень прогріло землю, пустотливий вітер її обсушив. Коні і трактори перемелювали поля. Михайло Зичка взяв нового чорного костюма, що купив на випускний доньки, чемодана на три дні і квитка на столичного поїзда. В порозі давав останні настанови дружині: — Щоб стара не лізла мені в гараж!…

Маріанна ЗадорожнаБукініст

Мережана мережка, Утоптана вже стежка, Потоплені співанки Захмареним світанком.   Сукаються хвилини  Із рваної ряднини, І капає клепсидра Дощем в холодні шиби.   Всміхаються веселки, Не вистачить кавалка На діри в небо синє, Що плаче вже осінньо.

Вікторія Коваль (Гуцал)Користувач

В коханні не зізнаюсь, хоч вбивайте,Хоч крила ріжте і стріляйте в груди.Мені вже так боліло геть усе!Чи так кохати ще когось я буду?!В коханні не зізнаюсь, хоч заплачте,Хоч одяг рвіть і грюкайте дверима.Я так втомились від жахливих зрадЧи то вже стала я така ревнива?!В коханні не зізнаюсь, хоч кричіть,Хоч вовком вийте і сваріться всюди.Хай полум'я горить в моїй душі,Бо не зізнаюсь, а кохати буду…

Вікторія Коваль (Гуцал)Користувач

Зупинитися, просто стати,Загубившись серед світів.Нічого більше не питатиНі у людей, ні у богів.Змовчати, просто замовчатиІ ні пісень, і ні віршів.Нікому слова не сказати, Усе залишити в собі.Я не змогла. А зміг би ти?А зміг би ти, так наодинці,Спинитись, змовчати, піти,Наче зламавшись в серединці?!Ти зміг. Ти зміг! А я ж не ти!Мене тривожать запитання,Мені відкриті ті світи,Де кожне слово, як…

Вікторія Коваль (Гуцал)Користувач

Я закохалась у саме життя:У дні, хвилини, спомини і долю.В минуле вже немає вороття, З майбутнім, поки що, я не знайома.Я закохалась у саму любов:Зітхання, завмирання серця.В людину закохаюсь може знов,Якщо така ж закохана знайдеться.

Natalia BohdanetsМентор

Дякую тобі, Клер Сімпсон! Ти відкрила очі! Алілуя! Одним своїм реченням дівчина на ім’я Клер вселила віру і знання: всі сучасники, які думають, що "50 відтінків" Е.Л. Джеймс – це справді круто, ВИ ПОМИЛЯЄТЕСЯ. "Довідтінкова" ера нараховує, щонайменше, десять класичних еротичних літературних творів.   А серед цієї десятки є й ті, які свого часу потрапили до ТОП 25 найеротичніших романів…

Маріанна ЗадорожнаБукініст

Золотими сльозами плаче осінь. Ніхто не питає за чим вона плаче. Ніхто не знає. Може вона плаче за променем сонця, за піснею птаха, за безхмарним блакитним небом? Плаче, бо знає, що попереду тільки холодна люта зима, яка триває так довго, що може здатися вічною. Люди проходять повз, заглиблені у власні думки і проблеми, не помічають сліз. Осінь не чекає співчуття. Вона не може зупинити дощ.  …

Павло ГанськийЧитач

Viktoriya Tkachuk в фейсбук-спільноті Українська Група Адаптації наводить чудові українські варіанти відомої мнемонічної фрази про веселку:   «З дитинства знаємо вислів для запам’ятовування кольорів веселки російською: “Каждый Охотник Желает Знать Где Сидит Фазан”. Фраза, котра допомагає запам’ятати конкретну перелічувальну інформацію зветься мнемонічною.…

Маріанна ЗадорожнаБукініст

Погодитись.На марноту і відчаї,На тишу і на відгомінНастромлена. Пороблено.Помаєно, заквітчано,Залишила ту відповідьЗабутою. НакраялаВсі поголоски скибкамиЗакопані у вузликахСпокутою. РозкутоюПрийшла душа затоплена,Втікала геть нажахана.Заплакана.