УАП - Літературний паркан

Яна ПризКористувач

Монітор гасне від втоми,Клавіатура у розпачі,В неї стрес.Пальці готові послати до чорта,Наш з тобою регрес.Головний мозок в стані коми,До серця ще продовжують надходити дози.Ми ж  з тобою у стані розмови,(Чи розмови вже зайві, потрібні промови?!)Сусіди потерпають від наших динамиків,Знають весь наш плей-лист,У нас, лиш з тобою, чергова вечірня розмова,Ідилія (агресія, у душі крик)....

Яна ПризКористувач

Дискусія на тему "втрата",візуалізація самотності й печалі,контраст свідомості й душі,зіграв з письменником у раллі.Дописувач в прострації,там муза його тіла,зворотні поклики буттяпіднімуть враз йому вітрила.Відправивши в безмежність корабель,маяк світив йому не довго,причал зруйновано дощем,дописувач у комі.

Яна ПризКористувач

про них написаний роман.її порівнюють з туманом,його з дощем і холодом осіннім.автор пригніченим писав,вкладаючи у них останні сили.не спав ночей, а день він не сприймав,дрімав, чекав та мріяв,але, на жаль, лиш на словах діяв,не жив,він існував.не знав життя за межами кімнати,за межами своєї оболонки втрати,він дні останні рахував,вночі писав й писав,усю біль зради у рядках він виливав.його душа вже…

Марія КарпецьКористувач

Вже не вирватись із полону З меж сталевої,уявної клітки.  Я намацую двері долонями, Шукаю там вказівні мітки.   Та ні міток,ні знаків нема тут, Лиш міцні металеві прути. Забиваюсь невпинно в глухий кут, Я не в силі тебе віднайти...  

Лорамі Користувач

у моїй провінції люди мають по кілька імендля того, щоб вдаватикогось іншоговростаючи у свої землівиглядаючи з-за вікнау власний городвсе стають важчимимов вишнілюди тут мов зимові яблукакиснуть у темних погребаххворіють тими ж самими застудамисповідаютьсяу довгих похмурих чергахсподіваютьсяна літні благі дощіщоб помирати у ті погожі дніщоб копалась могила набагато легшеЛорамі (с.)

Марія КарпецьКористувач

Я вивчаю тебе як найпотаємніший шифр Крок за кроком,рядок за рядком й так без меж. Наче ящик Пандори,який боюся відкрити Відчуваючи щохвилини,ніби за мною хтось стежить.   Відриваючи погляд,шукаючи бажану постать Я вдаюсь маневрів,розширюю кругозір. Все даремно,цих пошуків з мене вже вдосталь, В твоїй плоті живе ніким неконтрольований звір.

Ілля Фурман https://vk.com/furmaniКористувач

Твои мечты разлетелись как птицы в небесах.С чужим в другой постели - разъедает страх.Забыла его имя, забыла номер телефона,Но все же он не просто так знакомый.При встрече прячешь глаза в пол. Ждешь отдачи.Зачем ты дома плачешь? Разве нельзя иначе?Ведь все могло быть по-другому, запятая, точка,Продолжаешь дальше:Delete совместные фотки с телефона,При заказе две текилы, в добавку рома.И без сознания…

Лорамі Користувач

рівно в десять ранку крізь бельгійські нетрі магістралівочевидно із південно - східного напрямку трохи за вітромдещо від втомивін на своєму старому фордікрізь мусони європейського пилу дорігщосили щодуху гнав у свою стару Європуколи б не румунські селаколи б не гірські переваликоли б не смугла шкіра словянських душколи б не його попутні пасажири із золотими зубамиколи б не біґборди із польською газонокосаркоюта…

Van' Shan'Користувач

І якщо мені хтось скаже, що душі немає,Що магії не існує, а люди пішли від мавп,Що кохання - це міф,а ліс вночі не співає,І це просто вітер, а нЕ диво-шепіт трав.Я мовчки піду.Я не стану нічого казати,Я просто не хочу нічого нікому доводити,Бо їм треба лише аргументи і факти,Ті факти я запросто можу на нуль помножити!Ви можете сміло сказати, що це бридня,Що я просто мале дитя, сліпо вірю в казкИ..Та,…

Михайло НевідомськийКористувач

Я бачив сон, в якому ми дерева,Тримаємось гілками за минуле,Ми поруч, та не ніколи не знайдемось,І не згадаєш ти усе, чого не було...У кожного свій корінь непритомний,І написи ножами на поверхні,Скидає хвора осінь наші листя,Ми мріємо – весна нам їх поверне.Дерева ми, на жаль лише дерева,Під звуки бензопил лягаймо спати,І твій листок упав мені на гілку,Ми мовчимо, не знаєм, що сказати.Навколо…

Лорамі Користувач

говорив про пости і прощі через її тіловигнуті ребра і нагріту кровспальні райони і холодне лікарняне ліжкоскляні очі її будніві все те, що вона піднялавідростила під собоюбудувало її весняні погромиростило її хвоюза її холодним заднім вікномде зустрічались вітри і зубожіли осики.він не змовкав у якомусь забутому богом кафедорогою до Саули, а далі на Ґорич у села старої Словакії,звідки хіба що мрійники…

Лорамі Користувач

ті, хто були з тобою у школіті малі за тебе і не дужезатягуються як їхні батькибіля знайомого їм магазину.кладуть руки на бедро такяк їх батькиніби щоразу перед сном вчили ці позибачили себе в снахдумали, як це бути дорослим.люди маленького поселенняпровінція моїх ранніх років.залишивши. забувши.люди із такими ж дірами в душі що й дороги.їхні тут жінки тримаються домашнього вогнищаі своїх старих батьківніби…

Лорамі Користувач

....хмари мов гамівні сорочкинад неспокійним вітряним Берліномі залишені чайові на столику знадворувона притиснулась щоб може сховатисьу моє осіннє холодне пальтоабо може востаннє глянути вбікяк я нюхаю повітря і неспокійним поглядомпрощаюся з деревами на Мюніц штрассе.Лорамі

Лорамі Користувач

коли світло не світить в тунелія зберігаю спокійтак що він крихтами падає на повікивтомою осідає на рукина перехресті Шота Руставелі.коли світло не світить в тунелія збергіаю спокій.поки зберігаю пам'ятьпоки пам'ять 4 гігабайтидля фото із твоїм обличчямоголеним торсомти на деревічи з рюкзаком за плечима.Лорамі

Тата НеслухнянаКористувач

С непростительным (хотя нет, простительным) опозданием дошли руки до Евровидения и всей сопровождающей шумихи. И вот, имею я сказать: не стоит добивать Сансэя. Мог бы Запорожец представлять Украину на конкурсе? Конечно нет, я считаю. Поскольку алогичный фарс – отправлять от имени страны артиста, курсирующего Крымом, параллельно требуя от ЕС суровых мер касательно посещающих оккупированные территории.…

Лорамі Користувач

привласнюю твій кроктвій діапазон диханняа може купка диму з мого ротастане хмарою над твоєю головоюу повітрі слідихтось підсадив мене на тебезачепив за гачокмовляв, хай дівчинка повиситьподумаєпривласнила твій східі щоразу дивлюся тудиа може в нікудипросто, щоб голова була повернута на 45 градусівпросто, щоб мій погляд зберігав сірість тумануруки за потилицюруки за потилицюхто дасть вогню у цю холодну…

Лорамі Користувач

За велику кількість геїв і лесбійокЙого можна було б назвати Лос- АнджелесомЖовті таксі - точно Нью-ЙоркПаби й кав'ярні - Вірменська у ЛьвовіЧи пак ринок скверВін міг би бути ЧикаґоЯкщо б поляки мостилися у хостелиЗ видом на БосфорЗ жовтня по липеньЯк птахи з моєї провінціїДе глибше й тепліше.А так він просто як добра ілюзіяЧудовий шарж на Котбусер пляцеНа пам'ятник де ГолюІ він звичайно звик до порівняньДо…

Ірина ЖаданБукініст

Зі снів моїх - південних островів -  злітають мрій жар-птиці незрадливі до тебе в сяйво крижаних країв, і линуть з крил золотопір`ї зливи. Твої думки летять, як зграя стріл, пекучих, наче біль, та нетерплячих, крізь темний простір та космічний пил до снів моїх - до островів гарячих. Щоранку ти підходиш до вікна, чекаєш на розрадницю - жар-птицю. Та на самій уже ночей границі зустрілася зі стрілами…

Роман БойчукБукініст

     Калуська музична школа щиро запрошує на ТВОРЧИЙ ВЕЧІР поета-пісняра з Івано-Франківська - Романа Бойчука. Пісні автора виконуватимуть учні музичної школи та гості...        Творчий вечір заплановано на 16.03.2016 р. о 17:00 год. в Калуській дитячій музичній школі, що знаходиться за адресою:  вул. С. Бандери, 11, м. Калуш.       Не пропустіть…

Natalia BohdanetsМентор

19 лютого 2016 року Умберто Еко не стало. Але з нами залишився його творчий спадок - і море емоцій, які він дарує. Всесвітня слава прийшла до Умберто Еко після виходу в 1980 році роману "Ім'я троянди". Італієць є автором численних наукових праць з семіотики, естетики, філософії та лінгвістики, лауреатом найбільших світових премій. Умберто Еко досліджував Середньовіччя і популяризував…

Олександр ГладуновБукініст

Насправді я зовсім не збирався заглиблюватися в проблеми світоглядних цінностей нашого суспільства.  Просто пообіцяв учасникам тренінгу Індустріального гендерного комітету з реклами викласти для скачування презентацію своєї тренінгової сесії «36 китайських стратагем».   Стратагема – це поняття докорінно відмінне від стратегії. У нас вже прижився типовий західний формат…

Tychyna museumКористувач

Музей Тичини пропонує Вам поринути у світ саксофонів та кларнетів, фортепіано та барабанів, а загалом – у світ джазу! Ми чекали на цей вечір, ми готувалися і нарешті можемо запропонувати Вам відвідати концерт джазової музики від студії “Глорія”.Квитки можна придбати або забронювати заздалегідь за номером 234-43-27 або написавши у приватні повідомлення групи. Ціна – 100грн.Концерт…

Ваня МарківКористувач

я в новім світі бачу райі бачу в ньому навіть сьоме небоу снах з тобою бачу його край,в яких крім нас, нікого іншого не требая в глибокім океані потонув мов човенде хвилі мили серця берегиі лиш твоєю посмішкою мій світ повенвін так довго вже тобою дихає із під води чарівне дзеркало кохання я побачивв твоїх очах тих карих і чудовихя себе твоїм уже призначивв снах, в снах моїх кольорових

Ваня МарківКористувач

новий горизонт, відносно і люди,що кинули душу до неба на дно.спокусі не дались, хоч були паскудиі жили для всіх ніби в ліричнім кіно.старі персонажі - хороший урок,що вбили інстинкти, як серцем кохати.для них тепер від мене дуло й курокі велике бажання їх ніколи не знати.

Ваня МарківКористувач

коли тримаєш у зубах нікому ще несказані словатак матом хочеться усіх і все накритимоя любов... вона вдова. вдова, яку не учать знову житине філософ я і душа не дихає як требане надихає буря, що між всіма і мноюсміття багато... мало неба.неба, в якому тонуть з головою.

Ваня МарківКористувач

слова, вони гостріші перцювід них так важко зажмурити очіі дуже важко серцюслова... вони в пам'яті щоночіі перед сном немов в екранія бачу ті не збуті снилягаю спати на світанніі розум каже: "поясни"чому кричить душа щосили,що надихає на оці рядки?слова, вони ніби все вже пояснили,та як же важко розставити усі крапки.

Ваня МарківКористувач

мене покличеш, я прийду вдвох, якщо захочеш, поплачемо так солодко водночас гіркотвою зітру з лиця сльозу, коли захочеш, то з неба я тобі дістану зірку.мене проженеш, я піду без зайвих слів та з докором сумління.неначе у тумані розчинюсь-пропадуі попрошу тебе останній раз: "будь моїм спасінням"якщо думаєш про мене, то приснисьвдвох ми політаємо так високо водночас низько,в польоті до мене пригорнисьтілами…

Ваня МарківКористувач

і ти колись забудеш геть про розумвіддаш себе одній людинілюбові ти відчуєш сумтебе вона позбавить тініі ти помреш хоч жити будешдуша мов камінь затяжієзрозумієш як же сильно любиштого, хто тебе любити вже не вмієі ти постійно будеш себе картатинемов у всьому винен бувздається вічно будеш ти чекатина того хто тебе давно забув

Ваня МарківКористувач

а ніч в собі все криє смутокі чорну плівку вже забутих днівна ній записаний не рух маршрутока графік вже відпливших кораблівлиш ніч дає все більше зрозумітичому один до нині ще стою в портувже досить плисти, хочеться кудись летітиі в морі хочеться втопити пустотувночі я бачу сни тоді коли не спитьсявід них не прісні хвилі моря на очахта надоїло вже дивитьсяяк хтось у небо піднімається мов птахвночі…

Ніколи не пізно творити добро, Нікого не пізно прощати. Засвоїв давно цей корисний урок, Не варто його забувати. Ніколи не пізно приїхати в гості, Провідати друга старого, Здавалося б все зрозуміло і просто, Та треба згадати дорогу. Не пізно сказати те саме "кохаю", І міцно когось обійняти. Та деякі люди ще досі не знають, Як можна так щиро кохати.     Ніколи не пізно забути погане, Почати…