УАП - безхатний (з "віршування в окупації")

Інформація про автора

у час самоти на папері малюєш грати криві у іржі -

такий собі символ міста, мешкаєш у якому

під поглядом пильним чуми московитської зради,

у цій окупації, присмак що має гіркоти і крові.

мешкаєш в місті, просякнуте що наскрізно

смородом каналізацій,гнилизни, метану і сірки,

протухлими тушами свійських тварин,

цвілими ковбасами м"ясо-ковбасних крамниць

і рядів брудних і засмічених і галасливих базарів.

 

тому як виходиш із хати, ніс затуляючи носовиком,

банданом підв"язуєш пасма волося свого щільно і туго -

не заважали аби сиві пасма в час руху бачити шлях,

поміж люки відкриті який кривуляє.

виходиш із хати купити зерна чи яких-небудь ягід -

для птахи, в куточку під стелею що збудувала гніздо,

оселилася прямо тобі над ліжком.

пересунути змушений ліжко - спиш тепер під вікном, у якеє

частенько заникує місяць у гості.

він сідвє тінями віт на погості і мовою вітру і листя

розповідає тобі про усе, що діється там, за межами міста -

дивна така, довга, сумбурна, поривчаста розповідь місяця

бентежить, роз"ятрює душу... -

і розум лише услухається в порухи відгуків вітру, місяця й листя.

 

засмучений місяць мовив напевно про осінь.

а ще - про війну і біду окупації,

і про підкуплений, зляканий світ, що за маску байдужості втік

і ховається весь такий заклопотаний, занепокоєно дивиться скоса

на місиво з крові і тіл, що москалями в кремлі з переляку затіяне.

дивиться світ і боїться втрапити в бойню, в халепу,

в капкани відкритих каналізацій

в кремлівській істериці здуманої війни і терору.

 

...тут і церква розради не дасть, бо сама вона дуже сумнівна

у цих московитських тупих і кривавих хитросплетіннях.

тож, в самоті ти малюєш на вікнах грати криві у іржі,

крізь які проливається сонце - і шрами на ньому із того

у колір іржі.

і слухаєш пісню пташини - співає тобі на столі,

дзюбає зерна з долоні і сік із вишень, що роздзьобані нею,

сльозами червонопрозорими сяють полисками під гніздом,

що кошиком вплетене там, до стіни у куточку під стелею

у кімнаті напівзруйнованої хатини,

в якій оселився ти у спочинку в подорожах між руїн,

притулок знайшов у розваленій цій москалями оселі.

-...цікаво, як довго перебуватиму тут?..і що потім буде із птахою?... -

майнуло раптом у думці.

і засинаєш в тривозі - чи настане світанок,

ранок для тебе і птахи?..

...іще один день промайнув - котрий вже?

і скільки їх буде іще?..

Відгуки до допису

Залишати відгуки можуть лише зареєстровані користувачі

Щоб залишити відгук увійдіть у свій обліковий запис