УАП - Віктор Губарев. Капітан Джон Пол Джонс у кривому дзеркалі перекладу

Віктор Губарев. Капітан Джон Пол Джонс у кривому дзеркалі перекладу

Цього року придбав у львівській книгарні «Є» біографію славетного американського військового моряка Джона Пола Джонса, написану чудовим американським істориком флоту Семюелом Еліотом Морісоном. Книгу ще 2013 року видало київське видавництво ім. Соломії Павличко «Основи» за підтримки Посольства США в Україні. Оскільки на українському книжковому ринку годі шукати україномовні твори, присвячені історії мореплавства, морських війн, каперства, піратства тощо, я вважав, що мені відверто пофартило. За книгу про Пола Джонса я міг заплатити навіть подвійну ціну. Але моя радість від придбання такої класної книги такого класного автора поступово змінилася зовсім іншими почуттями – подивом, сумом, роздратуванням, жахом і, нарешті, гомеричним сміхом. І все це – завдячуючи перекладачеві Євгенії Мягкої. Я розумію, що перекладач з англійської мови не повинен бути одночасно фахівцем з морської історії, навігації, географії та суміжних дисциплін, але… Але якщо ви взялися перекладати книгу певної тематики, треба хоча б на елементарному рівні розумітися на тих питаннях, які виникають під час роботи над відповідним текстом.

Аби не бути голослівним, пропоную читачеві подивитися, які саме помилки перекладача викликали в мене згадане вище розмаїття почуттів.

Дивимось примітку 3 у «Вступі» (с. 19): «Майже весь 1776 рік він провів у морі, на службі на «Альфреді» під час експедиції до «Провіденс» на борту «Нью-Провіденс» від берегів Нової Англії, атакуючи британські риболовецькі судна в Новій Шотландії, а також у складі команди «Альфреда» до Нової Англії».

Ви щось зрозуміли? Ні? Отож. А в англомовному оригіналі йдеться про те, що 1776 року Джонс служив на судні «Альфред» під час експедиції від берегів Нової Англії на острів Нью-Провіденс (це такий острів у Багамському архіпелазі), потім здійснив самостійний рейд на судні «Провіденс» до берегів Нової Шотландії й, нарешті, отримав командування «Альфредом», на якому знову ходив з Нової Англії в Нову Шотландію.

На наступній сторінці у тій самій примітці 3 знаходимо ще кілька перлин перекладацького мистецтва: «На початку 1778 року він перепаковував «Рейнджер» і подорожував до Парижа, лише два коротких круїзи вздовж французького узбережжя перед тритижневим круїзом по Ірландському морю в квітні й травні, під час якого він висадився у Вайтгевен та на острові Святої Марії і викрав корабель Королівської митної служби «Дрейк»».

Отже, читач дізнається, що капітан Пол Джонс не споряджав судно «Рейнджер», а «перепаковував» його; що він не здійснював крейсерство, а робив «круїзи» (тобто морські туристичні подорожі); що він висадився з судна на берег не в Вайтгевені, а «у Вайтгевен»; що він не захопив корабель «Дрейк» після бою, а якось нахабно «викрав» його. Проте це – лише квіточки. Ягідки – попереду.

Не буду відволікати увагу читача на численні стилістичні та друкарські помилки – над ними мали б працювати редактор та коректор, – а також на помилкове написання багатьох історичних, географічних та спеціальних термінів; подивимося на більш кричущі помилки. На с. 52-53 судно відпливає «на Барбадос і на Вірджинію» (замість «до Вірджинії», бо це не острів, а колонія на континенті), а потім зупиняється «в Барбадосі» (замість «на Барбадосі»). На с. 54 дізнаємося, що «Бриджтаун, Барбадос славилися своїми готелями Кипріди…». Насправді в оригіналі мова йде про те, що місто Бриджтаун на Барбадосі славилося своїми домами розпусти.

Справжній ребус знаходимо на с. 59-60: «Вантаж складався із 49 хогсхедів та 6 діжок цукру… 2,5 тонн LogwoodandFustick, фарбованого дерева, яке на Ямайці рубали на Кампече». Отже, перекладач вважає, що український читач і сам здогадається, про що саме йдеться в англомовному оригіналі. А ви здогадалися? Ні? То я вам допоможу: у книжці говориться про вантаж кампешевого дерева (червоне дерево, або синій сандал) та дерева фустик – з їхньої деревини в Європі виготовляли цінні барвники (з кампеша – синій, з фустика – жовтий). Лісоруби з Ямайки добували це дерево на узбережжі затоки Кампече в Мексиці (звідки й франкофонна назва - кампеш). Таким чином, це «фарбоване дерево» (!) рубали не на Ямайці, а на узбережжі Мексики.

На с. 62 я з величезним подивом дізнався про те, що власники судна «Джон» «продали його на початку 1771 року, а 1 квітня 1770 року (?) влаштували на честь капітана Пола феєрверк на знак того, що під час двох кругосвітніх плавань Вест-Індії «він виявив себе…»». Уфф… Пол Джонс, котрий ніколи не ходив навколо світу, завдяки дивному перекладу здійснив аж дві подорожі навколо земної кулі! Насправді мова йде лише про два рейси до Вест-Індії.

На с. 67-68 – новий шедевр перекладу. Задуривши голову читачеві незрозумілим поясненням маршрутів, що поєднували острів Тобаго з іншим світом, перекладач додає: «Між 5 жовтня 1773 року та 17 січня  1774-го прибуло п’ять маленьких баркасів і шхун до Бріджтауна та (!) Барбадоса з Тобаго». Насправді до Бріджтауна (раніше перекладач згадувала це місто як Бриджтаун), що на острові Барбадос, прийшли 5 шлюпів і шхун з Тобаго.

На с. 75-76, заплутавшись з перекладом епізоду про бомбардування міста Фолмут невідомо ким, перекладач розповідає нам, що «каперські свідчення» (насправді свідоцтва) колонії «випускали» (насправді видавали) «невійськовим кораблям, примушуючи їх платити за прохід (куди?) деяких категорій (?) суден; ці заходи поступово розширювали, щоб обмежити британську присутність у морі (правильно – на морі). Ці приватери (правильно – приватири) – руйнівники торгівлі…» тощо. І далі: «Служба приватером (себто приватиром) була популярнішою, ніж на континентальному або державному (?) флоті». Континентальний флот і був державним флотом (на той час так називався ВМФ США). Крім нього, були ще флотилії, які споряджали окремі штати («держави»), але вони переважно складалися з кораблів приватирів (тобто каперів, або корсарів), споряджених приватними особами.

На с. 77 та інших згадується 13-дюймовий міномет. Міномет, Карле! Насправді йдеться не про міномет, а про мортиру.

На с. 82 читаємо про "державний флот Род-Айленда". В оригіналі ж мова йде про флотилію штату Род-Айленд.

На с. 87 дізнаємось про якийсь "диспетчерський корабель". Що це за судно таке? Перекладач не пояснює. Підозрюю, що йдеться про посильне судно, які використовували для зв'язку між кораблями ескадри, а також для комунікацій з берегом.

На с. 89 губернатор Багамських островів "наказав цивільному населенню палити в гармати з найближчого форту". Уявляєте собі цю картину? Усе цивільне населення "палить в гармати"! Жах! Очевидно, губернатор наказав цивільним особам - місцевому ополченню - стріляти з гармат з найближчого форту.

На тій самій сторінці комодор Гопкінс "тримав військового радника на борту свого флагманського корабля". Що то за така посада - військовий радник на кораблі? Насправді комодор скликав військову раду на борту свого судна. І наступне речення: "Там... (де там?) Пол Джонс захопив лідерство (?), запропонував нове місце на березі поза досяжністю гармат і зіграв головну партію (!?) на "Альфреді", зайнявши місце на фок-марсі, поряд з двома захопленими провідниками, аби переконатися, що вони не махлюють (!!!)". Без коментарів...

На с. 90 знову зустрічаємось з "мідними мінометами" (насправді - мортирами). Там само дізнаємось, що матроси заволоділи "частиною (!) діжок спирту". Там само кораблі "вийшли на глибину (!?) південніше від Монтак Пойнт, Лонг-Айленд". На тій самій багатостраждальній сторінці англійський капітан намагався "зупинити приватерів (себто приватирів), котрі наповзали (!!!) з Ньюпорта, Провіденса або з Брістоля". І нижче - знову "мінометний" бриг (насправді - бомбардирський).

Зовсім дико виглядає опис морського бою американської ескадри з британським кораблем "Глазго" на с. 92-95. Не зупиняючись на усіх "ляпах" перекладацької творчості, зверну увагу читачів лише на найпомітніші. Комодор Гопкінс хотів здійснити "ще кілька необтяжливих (!) пограбувань (?)" (насправді - кілька незначних захоплень призів, тобто трофейних суден); ворожий корабель "увійшов у води (!) флотилії"; "по флотилії пішов сигнал"; капітан Бідл "навів на нього свій бінокль" (!) (нагадаю, що сучасні біноклі з'явилися лише у 50-ті роки XIX ст.); капітан Гоув "повів свій корабель на лівий галс" (!!!) (лише моряки оцінять цей жарт); комодор "підтримував курс (!) і розміщення кораблів"; син комодора "вів свою колону лівого борту" (?!); гранату кидає "якийсь гарячий у роботі (!!!) матрос"; постріл зірвав на судні стерно "та мотузки (!) до румпеля"; нарешті, кульмінація: "Корабель став некерованим... отже англієць міг нахилити (!!!) його в будь-який бік від корми до носа, штовхнути (!!!) під воду, пошкодити щогли, порізати його снасті". У фіналі - "корабель Гопкінса став незграбним (!!!) від важких гармат... і брудним (!) від плавання південними водами".

Неможливо без сліз читати перший параграф Розділу IV. Зацініть самі: "уривок з бортового журналу" (насправді - шканечного); "повернув генералу Вашингтону його солдат"; "але виявляється, всі моряки пішли до війська, ще раніше, як флот став на ноги"; "грубі манери... не мають стосунку до доброго офіцера"; "враховуючи грубий характер попереднього керівництва"; "мені наказали повернутися до "Провіденса" (насправді - на "Провіденс"); "з "Альфреда", який пішов на корабельню" (очевидно, в док); "повів свій шлюп до берегів ріки, щоб здійснити операцію, яку треба було виконувати щокілька місяців з дерев'яними кораблями"; "і зчищали нижні поверхні за допомогою обладнання, яке прив'язували до дерев або до швартових тумб, щоб частина днища була у неглибокій воді"; "судно знову завантажували... і виряджали в дорогу"; "між плаваннями шлюпа Пол Джонс примудрявся мати надзвичайно добре проводити час на березі"; "Джонс робив спроби доправити "Флай", який віз гармату з Нью-Провіденс для армії Вашингтона, до острова Фішерс при вході до протоки Лонг-Айленд, де прийшло б підкріплення з Нью-Лондона"; "які заганяли два маленьких кораблика назад"; "по дорозі відхилився від курсу, щоб витягти з пащі "Цербера", Його Королівської Величності бригантину, що везла боєприпаси з Гаїті, за якою полював цей британський фрегат"; "поки бригантина не потрапила у мілкі води"; "успішно вислизнувши від флотилії"; "Заплив до Філадельфії надав Джонсу... нагоду полагодити його політичні паркани".

(Далі буде)

 

 

Відгуки до допису

Залишати відгуки можуть лише зареєстровані користувачі

Щоб залишити відгук увійдіть у свій обліковий запис

Віктор
Віктор

10:32:09 26-08-2015

Олександре, зрозуміло, що відповідальність за якість перекладу несе не лише перекладачка (хоча вона, безумовно, у першу чергу), але й редактори, котрі повинні були перевірити текст або звернутися до фахівців за відгуком на нього. Вирішили "зекономити" - тепер маємо результат.

Віктор
Віктор

10:18:30 26-08-2015

Я вже стикався з цією проблемою в деяких російськомовних виданнях (див., наприклад, жахливий переклад книжки Рогожинського "Энциклопедия пиратов"), але тепер, на жаль, маємо ту саму проблему в українській виданичій справі.

Олександр
Олександр

10:15:59 26-08-2015

Нещодавно цікавився в неті, як там справи у такого колись відомого вид-ва. Виявилося, що очолила його Богдана Павличко, донька Соломії. І в інтерв`ю так нахвалювала якість друку та текстів. Аж ось така лажа. Шкода не перекладачку, а книжку. Може, правду кажуть, жінки і флот несумісні:))
З тих ляпів і жахливих спотворень, які пан Віктор знайшов на перших 77 сторінках, щиро жаль його нервів. Особисто убило про "Міномет" у 18 ст.!!! Це щось!!
Очевидно, що це тупий автоматичний переклад. Ганьба.

Павло
Павло

09:44:54 26-08-2015

ніколи не подумав би... невже перекладач і видавництво допускають неохайний автоматичний переклад?