УАП - ВЕРЕТЕНО

Інформація про автора

ВЕРЕТЕНО

Засмаглим соком викресані магми

Лягли спочити на німнке крило.

За вітром стигмами долина.

Прорве у вирій. Сурми. Сура.

.

Планидо, де народиш сина,

Дочці дай знати:

Укрів  культура

У горіховій  плазмі, у  Кресалі сила.

На сонці солоні мірила.

 

Ти- мати…. Бо кожен з нас в цей світ прийшов не випадковао, бо справджується Слово: РІД. Родився індивідум достроково, коли світили сотні свіч, коли спинилися озера і долини, а місяць голову схиляв у сонячні долоні. Всесвітня міць тамуючи уяву народжувала силу Яви. У восьмім лоні благодення генетично виміряв людину, створив родину, складаючи в резервуари душ одну єдину. Мурашником  у безліччі мурах багатошарову будує міру: механізм. Біологічний робот ізмів танцюючи проектом перелітних птахів у зграї-одиниці тисячні верстви дібрано долає. У спадщині мільйонів літ Вед лічить генетичну Силу, гіперборейці побороли батьківщину. У глибинах свідомості  Пращури Традицію зродили. З Гармонією стійко подружились, із Сонцем Хора водили. До сьомого коління спліталися в колінах, вода точилась, девята міць сходила. Девятисил на межах Всесвіту з повагою до предків, волхвів, дів життям вкорінився в берізці. Дозволив кожному в родині прийняти міць людини.

   Зродились звуки, сповнені у стоки, скупились муки, на  маївці в жатці наймення Гук. Знаходжені й забуті колись кропили зело суті, знаходили свої змагливі руки, привносили молитви на кін-силу, стягали плевра під вінець, сягаючи найвищі ширми – блокади часу. Коли планує кожний, коли сумує всякий, знаходить в горах апологети, торкається небесних зводів. Над ладом править світ естетів, Вічність Духу. І Лада править рухом. Як після зливи сад, у ладані полоще звуки. З веселкою цілується в засос. Навшпиньки припливає в Завтра. Десята пляма на плечі у світового Динозавра. Зануривши німе лице у шовк барвистого колосся, стоїть прийдешній час, з молитвою. Читає, просить крізь розбиті скельця, плащем вчорашніх мук вкриває храми й скерцо золотоглавих верховодів. Із свитою акацій в білих свитах мовчанням гойкає в глоті. І пахне щемом в білій плиті прийдешніх днів. Із родом плавився чавун, плинуло озеро у цинку, жасмином пахли білі лиця, до Карми скупчився народ. У непритомнім образі життя священний Рід родився. У Древі час, і простір, і буття живиці крівлі. І Шляхи будівлі.

Відгуки до допису

Залишати відгуки можуть лише зареєстровані користувачі

Щоб залишити відгук увійдіть у свій обліковий запис