УАП - Цибулевий суп як дзеркало французької контрреволюції

Цибулевий суп як дзеркало французької контрреволюції

Natalia Bohdanets своїм дописом про француженок зробила мій день тематично французським.  

 

Я пожалкував, що більше знаюся на французах, ніж на француженках.

Я вирішив зробити суто французьку страву – цибулевий суп.

Я згадав, що нещодавно у букініста, за суто символічну плату, купив мемуари Жоржа Сіменона: Новые парижские тайны. М., Прогресс, 1988, 392 стр., тираж 200 000 экз., цена 1 р. 10 коп.

 

Чудово. Почнемо із супу. Звичайно, потрібна цибуля. Не менше, ніж пів кілограма. Ще, обов’язково, оливкова олія, біле сухе вино, твердий сир, трохи борошна,  курячий бульйон…

Є в мене одна проблема. Неканонічність - в широкому сенсі. Хлібом не корми, дай канони порушити. І пішло, поїхало. Замість курячого бульйону, зробив телячий, додав до інгредієнтів картоплю, болгарський перець, петрушку…

 

Раптом задумався. Які ж заздрісники ці французи. Ну справді. Є ж у вас, панове буржуа-аристократи –  і трюфелі, і устриці, жаб’ячі лапки… Так ні, позаздрили багатії на прості народні страви… Пастухи Провансу змушені були варити прокисле вино з пліснявим сиром і макати у відвар сухарі; це фондю… Рибаки Марселя варили суп з усього того рибного непотрібу, який не вдалося продати; це суп буйабес… клошари Парижу могли дозволити собі тільки відвар з цибулі… І оці останні кулінарні притулки «Знедолених» відібрали у бідноти меркантильні ресторатори та зробили з них світовий бренд…

 

З француженками у мене не склалося. Добре пам’ятаю лише одну. Її звали Мішель. Вона була художницею-модерністкою, зростом метр-вісімдесят, з широкоплечою і міцно збитою фігурою. Коротка зачіска гармонувала з чоловічими рисами обличчя, а вдягала вона светри і брюки. Не дивно, що на урочистому прийомі, влаштованому з приводу прибуття французької делегації, до організації якого я також був причетний, одна українська дама підійшла до кремезної особи, яку всі називали чоловічим ім’ям  Мішель і запросила її  до танцю. Мішель танцювала дуже поважно. Схоже, що українка так і не зрозуміла свою помилку, а Мішель не вважала за потрібне щось змінювати…

 

Все ж, ми схожі. Ось що пише Сіменон про французів: «… якщо американець купує  дім, то він, передусім, починає вичакловувати газон перед будинком… якщо француз купує будинок, то він відразу побудує кам’яний паркан навколо ділянки і посипле його зверху битим склом… »

Вам це нічого не нагадує?

Дуже гостро і розпачливо пише Сіменон про економічну кризу 1928 року.  «Лімож вмирає. Ці похмурі заводські будівлі вже ніколи не запрацюють… Взуттєвики працюють в півсили… Безробітні очікують невідомо чого… Лімож, місто майстрів, винахідників, людей, які були здатні вирішувати надзвичайно складні завдання… місто давно вмирає… і все таки, коли люди працюють, катастрофа відступає, чи не так?»

 

Що тут додати? Франція – батьківщина революцій. Але процвітання вона досягла важкою працею – розчищаючи наслідки повстань і катастроф. Можливо саме тому символами високої французької кухні є їжа трудівників і простолюдинів?

 

 

А що з супом? Ну, маючи трохи кулінарного натхнення та фантазії, не так складно скомпонувати прості інгредієнти у правильній послідовності…  Якщо складно, почніть з чогось простішого, наприклад, ірландського рагу.

Відгуки до допису

Залишати відгуки можуть лише зареєстровані користувачі

Щоб залишити відгук увійдіть у свій обліковий запис

Natalia
Natalia

10:33:49 20-02-2017

Щодо високих парканів навколо будинків французів :) Це правда, вони будують високі паркани, про це пише і Дебра Олів'є у книзі "Що відомо француженкам про кохання, секс та інші приємні речі". Як виявилося, французи зводять мури не тому, що хочуть приховати шикарний басейн з золотими рибками :) А тому, що "плекають свої таємні сади", що означає: це - мій особистий простір, і вам до нього - зась!