УАП - Сила дулі

Інформація про автора

Сила дулі

Терпіти не можу, коли вперіщуються незнайомці. Надто – у громадському транспорті. Тата – фанат метрополітену. Як стверджує голос із колонки на ескалаторі, це швидко, зручно та надійно. Не треба кваситися у ранкових пробках і будь-яка столична відстань долається в межах години, що для любителів поспати і проспати є нічогеньким плюсом. Але, цитуючи армійського новобранця Майкла Щура, є одне але. І полягає воно у сидіннях навпроти (якщо не рахувати смороду від сусідів).

Здавалося би, XXI сторіччя. Цивілізація. То чого б не зависнути в електронних версіях великих творів геніального автора Дар’ї Донцової? Чому би не позбирати віртуальні огірочки на мобільному огороді, чи не переглянути нову чесно тирену серію «Лузерів» на планшеті? На крайняк – заплющ очі й ввімкни музику в плеєрі. Для пенсіонерів існують люб’язно вручені у переходах паперові шпальти, де старанно прописані усі п’ятдесят відтінків глибокої європейської стурбованості. Та, блін, навіть сон у метро додивитися можна!

Але нє. На сидінні навпроти завжди знайдеться хоч один, хто ігнорує блага цивілізації. Такому цікавіше вперіщуватися в сусідів. Гуляти по тобі критичним поглядом від верху і донизу, а потім навпаки. Уважно розглядати напис на футболці, ранкові мішки під очима та вилізле з-під хвоста волосся на голові. За віком ці пасажири не класифікуються. Зате класифікуються за прищуреними очима і скривленим ротом. Чесно, я не знаю, про що вони думають. Може, й не про мене. Може, перебирають складові сніданку, чи згадують слова улюбленої пісні. Може, вигадують матюкливі промови начальству, які ніколи не будуть реально озвучені. Я не знаю. Зате знаю, що моя гузиця у такі моменти починає нервово йорзати на диванчику, а з язика от-от зірветься: «Ну чьо, как? Вам усі пори достатньо добре видно, чи краще окуляри підігнати?»

Тата – дєвочка більш-менш вихована і не любить псувати комусь настрій спозаранку (завжди чекає принаймні обіду, хе-хе). Тому тихенько й делікатно скручує дулю. Нє, не показово – тишком нишком ховає пальці під сумку або в кишеню. І знаєте що? От вам неприхована реклама: ето работает! Не уявляю як і чому, хто й за яких сивих часів вигадав традиційний жест. Тим більше, мною не вивчена історія символізму дулі. Одначе, що би за бекграунд там не був, оці складені певним чином пальці дійсно здатні відводити небажані погляди.

Усім же, мабуть, в дитинстві казали щось на кшталт: «На тебе тьотя криво дивиться, скрути дулю швиденько!» От я тоді вважала дорослих ідіотами. А ще назвала би їх забобонними й стереотипними, якби, звісно, знала у тому віці такі слова. Тепер я думаю, до дулі треба дорости. Як до олив з маслинами на пару. Мо, треба вкінець розчаруватися у доброті цього світу і від безвиході ставити великий палець поміж вказівним і середнім. А може, справа у вірі й силі думки. Або ж це й справді древній магічний символ, чари якого крокують поруч із людством крізь час та простір. Як би там не було, кілька років тому дуля стала моєю відьмацькою зброєю: перехожі не втикають, циганки не підходять, на базарі не обраховують. Працює воно швидше, аніж в рекламі містер Пропер матеріалізується після пісеньки. І діє значно ефективніше. Такий нон-фікшн.. 

Ото пишу і думаю: якщо дуля й справді така крута, як я тут розказала, може варто, все ж таки, погуглити що воно і звідки? Раптом у процесі пошуків наткнуся на інші, забуті сучасністю, комбінації пальців? Візьму й викличу грошовий дощ, влаштую мір ва всьом мірє, а заодно позбавлю світ хвороб та катаклізмів. Потім про мене знімуть фільм і приноситимуть звідусюди дари, йоу-йоу-йоу...

Відгуки до допису

Залишати відгуки можуть лише зареєстровані користувачі

Щоб залишити відгук увійдіть у свій обліковий запис

Тата
Тата

23:47:42 17-08-2015

Ах, он воно що! То це заклик гейші відлякує бабусь і циганок!;)

Павло
Павло

09:10:19 14-08-2015

Дулям має силу лише в Україні) Такий собі національний оберіг. А в Японії цим жестом гейші запрошують клієнтів... дійсно, дуже еротична комбінація пальців