УАП - Політ в пустоту. Крок сьомий. Вона

Інформація про автора

Політ в пустоту. Крок сьомий. Вона

Присвячується Тій, що посміхається очима…

 

Як дивно все інколи складається. Ото жив ти собі, з перемінним успіхом радів життю чи нив, яке воно несправедливе і паскудне. Вчився, ходив на роботу. Загалом витрачав відведені дні на всякі дурниці. І в один вечір відбувається зустріч, що змінює все. Декілька слів, сказаних на кухні в процесі знайомства, посмішка і подарований погляд. І все, ти пропав. Зник. Розтанув. Вибухнув.

 

Ця посмішка, погляд, манера розмови підносять до небес і розривають на шматочки. Ти хочеш бути поруч, підтримувати і оберігати. Ти хочеш розчинитись в цій людині з головою. Довіритись, відкритись. І ти це робиш. Наплювавши на всі принципи, установки і табу.

 

Зриваєш з себе маску, бо лише правдивість і чесність з самим собою дає тобі шанс наблизитись до неї. І, що найдивніше, тобі це подобається. Так приємно нарешті комусь довіритись, відкритись. Тій, в якій ти впевнений. Та, яку постійно хочеш бачити поруч, а коли це бажання здійснюється, то воно  дає те незабутнє відчуття, яке словами не передати. Його навіть назвати неможливо. Це можна лише відчути. Щосекунди тебе підносить до небес і кидає униз, захопивши подих. І так щоразу. Посмішка, погляд, дотик, обійми, відверті розмови. Ці миті хочеться переживати знову і знову. Хочеться продовжити їх, розтягнути і смакувати. Порушити всі закони простору і часу і зробити ці моменти вічністю, яка б ніколи не завершилась. і кожна секунда щастя видається такою чистою і щирою, непідробною і неповторною.

 

Ти обіцяєш собі – ніколи більше не закриватись від неї за жодних обставин. Не притворятись і не одягати маску. Не брехати і не лукавити. І нехай буде що буде, ти віриш в краще. Нехай всі навколо і вважають тебе песимістом, але з нею жоден оптиміст тобі не рівня. 

Відгуки до допису

Залишати відгуки можуть лише зареєстровані користувачі

Щоб залишити відгук увійдіть у свій обліковий запис