УАП - Найвірніший друг

Інформація про автора

Найвірніший друг

Пропускав увесь біль через себе,
Де серця розбивались на щастя.
Стихав дитячий радісний лемент
І спини гнулись перед начальством.

Пора вже прокидатись дорослим,
Пірнати в пилюку буднів нудних.
Терпіти кожен погляд морозний,
Та строго звертатись, тільки на "Ви".

Самотність розривала судити,
Зміни вбивали старого мене.
Егоїзм та кохання судились,
Помирав цей екзотичний тандем.

Хотілось би про все це забути,
Втекти десь далеко в теплі моря.
Бо в душі проросли незабудки,
Згадую вірші на сивих горах.

Хотілось би втекти і від себе,
Сісти у потяг, що веде в нікуди.
Ніж у спині — уже не проблема,
Він найвірніший друг, тепер, назавжди!

Відгуки до допису

Залишати відгуки можуть лише зареєстровані користувачі

Щоб залишити відгук увійдіть у свій обліковий запис