УАП - Народження бренду

Народження бренду

Досить давно, ще тоді, коли для України відкрився  перший сакральний інвестиційний портал з Європи та Америки, а банк Merrill Lynch ще не збанкрутував, а тільки планував як би то пафосно відзначити своє століття… десь в цей час я отримав серйозне замовлення. Необхідно було сформулювати особистісну сутність бренду. Назву компанії власники придумали без мене, просто і зі смаком – Land west company… а моя задача була проста) – пояснити світу, що Land west company - це щира українська компанія, на відміну від інших, нахабних іноземців, таких як британська фірма  Landkom International, яка також розгорнула активну діяльність – і в Україні, і на фондових ринках…

Дед-лайн насувався невідвортньо. Ідей не було. Така собі інтелектуальна порожнеча, на фоні мелодії Висоцького, що крутилася в десь в підсвідомості – «в конце путі прийдется расплатіться…». Недільний вечір, а в понеділок треба звітуватися перед замовником… Щоб якось розважитися протягом останніх годин, які лишалися до публічного визнання своєї профнепридатності, приліг на дивані з першим томом Яворницького «Історія запорозьких козаків»… і тут мене пробило

 

Легенда

 

З давніх давен жили в Україні люди двох станів – козаки і гречкосії. Козак – це перед усім воїн вмілий, прихильний до воєнної авантюри, турок, скажімо, чи татар яких охочий поскубти, а коли перемир’я з бусурманами – готовий шаблею послужити і королю французькому, і сейму польському, і царю російському... Тож і мали козаки друзів та прихильників у всьому світі, а ворогів – ще більше… Та користі з супротивників козаки мали, мали не менше, ніж з друзів, вони їх так і називали любовно – „воріженьки”... Тактику степової війни, форму шаблі та й власну назву „козак” – запозичили наші предки у тюрків. Слово „гауптман”, гетьман по-нашому – взяли у німців. Козацькі клейноди, устрій полковий та судовий дарований був козакам славним королем польським Стефаном Баторієм, а новітню європейську фортифікацію допомагав їм опанувати французький інженер Гійом де Боплан. Так і склалася легендарна військова козацька спромога – з усього світу – все найкраще.

Та однією військовою справою не випадало козакам займатися. Мисливці та рибалки були вони знамениті, дякувати Богу, водилося здобичі в той час в степах, лісах та річках. А до м’яса та риби треба сіль, то ходили на промисел під Перекоп. І комерцію освоювали, на західні землі  крамом  та дичиною торгувати їздили…

А коли натомиться який козак у походах, приставав він до хутора гарненького, до гречкосіїв. Молодиці в тих хуторах ох і гарячі. А солов’ї у червні... А які у гречкосіїв  сало, мед, паляниці, горілочка, борщик, картопелька, узвар духмяний ... Не дивно, що багато козаків так і лишалося на родючій землі, господарями ставали не гіршими, ніж були воїнами. Так і виростали ці два стани один з одного, створюючи український народ.

Може, подумається комусь, немає у світі нації, так химерно сплетеної з воїнів та хліборобів? Та ні, буває і таке... Ось, скажімо, Америка. Було у них своє Дике поле, вони його Диким Заходом називали, або ж, інакше – Ленд Вест, західна земля. Місця родючі та пустинні. Випасу для худоби – незміряно.... За сотні років тяжкої селянської праці створилася нова нація, підприємлива та багата.

А Україною тим часом не одна Руїна прокотилася, горе гарцювало по українській землі. Скільки хуторів, цвіту, добра та й людей згинуло...

Час прийшов відновити все. Та зібрати, як колись, у давнину, все найкраще – звідусіль.

 

Передусім, людей до землі повернути. І тих, що по близьких та далеких світах наймитували, але за освіту дітей своїх платили справно. І людей молодих, навчених, що західну науку можуть до рідного чорнозему застосувати. І досвідчених, мудрих господарів, що на своєму полі не одну владу пережили, багатьох начальників бачили, та все ж зуміли талант свій хліборобський примножити і добро суспільне від розкрадання зберегти. Прийшов час землю нашу перепросити за минулі роки наруги, повернути її до благополуччя та родючості. І не на словах покаятися, а ділом довести справедливість намірів своїх, техніку сучасну застосувати, технології новітні... А відношенню шанобливому до землі  варто у предків повчитися. Тому ще це – наша земля.  Ленд Вест. Західна земля.

Відгуки до допису

Залишати відгуки можуть лише зареєстровані користувачі

Щоб залишити відгук увійдіть у свій обліковий запис