УАП - Нам треба голосу Івана Низового

Нам треба голосу Івана Низового

03 січня минає 75 років від Дня народження Івана Даниловича Низового, українського поета, прозаїка, публіциста, журналіста, редактора, громадського діяча, автора понад 100 збірок поезій, прози, публіцистики, перекладів, творів для дітей. Уже більше п’яти років Івана Даниловича, на жаль, немає з нами. Але його донька Леся Іванівна невсипуще працює над тим, аби творчість Івана Низового посіла належне місце в історії української літератури.

 

Це неймовірно, у це важко повірити, але поезії, які писав Низовий свого часу, уже давним-давно застерігали українців від біди, яка, зрештою, прорвала наші кордони і забрала тисячі життів. Іван Низовий був Майстром поетичної творчості, він став для України пророком. На його честь донька Леся, отримавши підтримку відомого рівненського поета й науковця Анатолія Криловця, у 2016 році заснувала Всеукраїнську премію імені Івана Низового.

 

Читайте також: Нагороджено перших лауреатів Всеукраїнської літературної премії імені Івана Низового

 

Нижче публікуємо матеріал, який частково відкриє для Вас, шановний читачу, безмежний талант українського письменника Низового. А тих, хто знайомий з творчістю Івана Даниловича, ще раз до сліз розчулить приведеними поезіями, до мурашок пробере своїм смислом. 

 

Із творчістю Івана Низового, на свій превеликий сором, я познайомився доволі пізно, років тому чотири. Уже після смерті Поета. У цьому ніби й не зовсім моя вина. Адже в пріснопам’ятні радянські часи вдавалося тримати руку на пульсі поезії. "Промінь" і "Карпати", "Дніпро" і "Каменяр", "Маяк" і "Таврія"… Книги цих видавництв розходилися масовими тиражами. Навіть "перші ластівки".

 

Прагнучи маргіналізувати й регіоналізувати поезію, влада насамперед знищила книгорозповсюдження. Відтак голоси споконвічних проводирів народу, його чистого сумління стали "гласом вопіющого в пустелі". Можновладцям стало простіше грабувати посполитих, дерибанити і навіть демонтувати державу за вказівкою "старшого брата".

 

А послухати було що. І нині є.

 

Гадюкою вповзає в Україну

Правічний "друг" із путінським лицем,

Несе руїну в нашу кураїну,

І в нашу душу щиру та наївну

Знов повіва північним вітерцем.

 

Це із "Застереження" Івана Низового. І це 2004 рік. До прямої російської агресії ще 10 років!

 

Спостерігаючи непогамовну жадобу до влади тих, кого було обрано захищати народні інтереси, Поет на другому році Незалежності пророче провидів грядущі соціальні катаклізми й потрясіння:

 

Нас приведуть іще до Крут

Новітні "гетьмани" захланні,

Й закряче знову хижий крук

Над полем брані,

Ой, закряче,

І не одна душа заплаче,

І коні захропуть в тумані,

Залізних не порвавши пут!

А в березневий каламут,

На проліски блакитні ранні

Криваві ручаї з-під Крут

Хлюпнуть, неждані…

 

А куди дивилася наша СБУ, коли ідея сепаратизму пускала перші паростки? Будь-куди, лишень не в бік Москви.

 

Якось більше десяти років тому в моєму древньому Острозі на другий день після виступу польського етнографічного гурту до мене, тоді завідувача кафедри української філології, підійшов есбеушник, щоб розпитати, чи в приватних розмовах поляки не зазіхали на «креси всходні». Скептично вислухавши чоловіка, я порадив йому не займатися дурницями, а пильніше дивитися в бік хутора Михайлівського – наша загроза звідти!

 

Цю загрозу бачив ще 1993 року й Іван Низовий – поет, громадянин, пророк:

 

Криворізько-донецьких республік,

Новоросій комусь подавай –

Україна ж не ламаний бублик,

Не покраяний геть коровай!

 

Читаєш такі вірші – мороз іде по шкірі…

 

* * *

Ми й нині щедрі,

Як були,

Без міри і без меж:

І флот, і море віддали,

І Севастополь теж.

І Крим невдовзі віддамо

(Нічого ж нам не жаль!) –

На нього ж ласиться, само

Собою, брат-москаль.

Тож, друже-брате, не бентеж

Душі – спокійно ляж

Під синім небом узбереж

І плюй на жовтий пляж,

І на чудного вусаня

Із тризубом в руці

Жбурляй щоночі і щодня

Дошкульні камінці.

І – регочи!

Хай чують степ

І весь козацький край,

Який веселий наш вертеп,

Який пекельний рай.

 

Автор матеріалу: Анатолій Криловець. Опубліковано 19.04.2016, повна версія статті: http://kharkiv-nspu.org.ua/archives/4408)

03.01.2017

Фото надане Лесею Низовою

Джерело: http://kharkiv-nspu.org.ua/